Так повставало наше місто

Береги тихоплинного Західного Бугу здавна були заселені, про що свідчать знахідки археологів: посуд, що його відносять до кінця кам’яної ери (III тис. до н.е.), поховання (1200-800 рр. до н.е. та перших віків нової ери). А грецькі і римські срібні, подекуди і золоті монети свідчать про те, що вже в перші століття християнства між нашим краєм і Римською імперією були налагоджені торгівельні зв’язки. Читати далі about Так повставало наше місто

Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни

На початку XX ст. Кристинопіль знову опинився під владою Польщі, яка почала придушувати українське національно-культурне життя, закривати відділи товариства “Рідна Хата” і українські школи. Та українське життя все ж не завмирало. Свідома молодь горнулася до “Просвіти”, яка впевнено входила в кожну місцевість, село, хату. В читальнях ставили п’єси Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Всупереч заборонам влади відзначали національні свята, фестини, проходили так звані рейди “Культ стрілецьких могил”. Читати далі about Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни

Кристинопільські євреї

Євреїська молодь Кристинополя. 29 грудня 1934 року.

Приватне містечко Кристинополь було засновано 1692 року дворянином графом Щесним Казимиром Потоцьким, який назвав його на честь своєї дружини Кристини. У 1722 році, після смерті засновника міста і після того, як наступний власник міста, в той час, Станіслав Щесний Потоцький переїхав до Російської імперії в Тульчин, місто занепадає. Однак Кристинопіль продовжував залишатися важливим регіональним центром торгівлі зерном до середини XIX століття, завдяки великим сільськогосподарським господарствам дворян регіону. Читати далі about Кристинопільські євреї

Кристинопільці, червоноградці…

Я називаю їх земляками. Нас розділяють роки, національності, місце проживання. Але нас об’єднує місто, в якому вони народились і жили, в якому і я колись народилась, але живу в ньому постійно.

Кристинопільці. Вони, як ті перелітні птахи, повертаються до своєї домівки. Повертаються, щоб ступити на батьківське обійстя, відшукати краєвиди, які пам’ятають ще з далекого дитинства, поспілкуватися, згадати, А які у них погляди тужливо-тривожні! Я їх порівнюю з журавлями, і на пам’ять мені приходять слова пісні «Чуєш, брате мій…». Вони в тривозі, як до них поставляться жителі міста. Читати далі about Кристинопільці, червоноградці…

error: Content is protected !!