Угнів оповитий таємницями і нерозгаданими історіями. Місту близько тисяча років і можна тільки уявити, скільки воно таїть у собі незвіданого.
У центрі Угнова красується витвір мистецтва Ленартовича – костел XVI ст. При ньому- велика територія з кількома будівлями. Тут розміщувалася школа з польською мовою викладання і монастир сестер Феліціянок. На жаль, відсутні точні відомості про заснування сучасної школи, але ще з 1470 р. (!) походять документи про перелік учнів латинської парафії і про школу при костелі.
Тодішній власник містечка Сигізмунд з Радзанова відмічає, що дає ” так само для двох священиків і школи три площі побіч костела”. Не знати, чи ця школа дійсно тоді постала, але є згадка з 1597 р. Дідич частини містечка говорить про опустілу школу при костелі. Можемо тільки здогадуватися, що це, мабуть, через часті набіги татар на Угнів. Але з початку XVII ст. школу було відновлено.
У 1868 р. польську школу при костелі ліквідовано через брак дітей. Вже у 1878 р. до Угнова прибули сестри Феліціянки і знову відкрили приватну двокласову жіночу школу. В історико- мемуарному збірнику ” Угнів та Угнівщина” є ще така згадка, що ” за війтування Іларіона Камінського (а це було у 90-х рр. XIX ст.) завдяки його енергійним заходам був збудований шкільний будинок з м’якого дерева, який складався з двох шкільних заль від сходу і заходу, двох сіней, кухні, спіжарки і двох покоїв на мешкання учителя, пізніше добудовано ще чотири шкільні залі та зменшено сіни.”.
Ми ведемо мову про історію польської школи, де тепер існує сучасний освітній заклад, хоча в Угнові була ще українська чоловіча школа при церкві. За радянських часів у жовтні 1952 р. школу знову відкрили і вона діє дотепер.
Цікавим є той факт, що декілька років тому при демонтуванні фасаду було виявлено замурований бетонний хрест зі східної сторони. Його відновили і святиня є окрасою закладу. Родзинкою школи є капличка Божої Матері, яка стоїть на скам’янілому дереві. Це – одне з унікальних багатств Угнова.
На фото вгорі: Школа в Угнові. Фото Google Maps, авт. Оcisly. 2019 р.
Автор: Мирослава Олійник.