Село Йосипівка на Радехівщині (нім. Josefshof, пол. Jozefow, а у кін. XIX ст. також укр. Білокриниця) було засноване графом Йозефом Мієром у 1785 році, куди прибуло сорок родин німецьких колоністів. Загалом 252 особи: 61 чоловік, 64 жінки, 71 хлопець та 56 дівчат.
Переселенці прибули до Галичини на запрошення імператора Священної Римської імперії Йосифа ІІ. На державних землях, здебільшого фільварків і ліквідованих монастирів, створювалися німецькі поселення. Так звана аграрна колонізація утвореного від 1772 р. у складі Австрійської монархії Коронного Краю Галичини і Володимирщини була одним з проявів нової урбанізаційної політики Австрійської імперії, яка трактувала свої нові східні провінції як слабозаселені та промислово відсталі території.
Так звана “Йосифинська колонізація” в сільському просторі Галичини відбувалася з 1781 по 1785 роки. Перші колоністи стали прибувати навесні 1782 року. Оскільки не було достатньо площі на державних землях для створення нових поселень влада активно залучала місцеву аристократію з її маєтностями до колонізаційних заходів, компенсуючи всі видатки. Одним з перших таких аристократів був граф Йозеф Мієр і, власне, за його сприяння утворилися нові поселення в районах Радехова, Кам’янки-Буської та Буська.
У 1846 році невеликою спільнотою євангельсько-лютеранського віросповідання (проживало 375 чол. – 1880 р.) в самому центрі поселення Йозефсгоф було зведено муровану протестанську неоготичну кірху. У повоєнні часи радянська влада перетворила святиню у зерновий склад. Після встановлення незалежності України будівлю передали в користування греко-католицькій громаді Йосипівки, яка освятила храм на свято Собору св. архистратига Михаїла.
На фото вгорі: церква Собору св. арх. Михаїла у Йосипівці. Фото: Ю.Гринів. 2020 р.
Автор: Hans Christian Heinz.