Ця стаття розкриває історію зображення Катажини (Катерини) ур. Замойської у шлюбі Мнішек (Katarzyna Mniszech, 1722-1771), що вже довгий час викликає захоплення у глядачів: молода та вродлива панянька-шляхтянка у неймовірній сукні, повна здоров’я та краси.
У багатьох дослідженнях, присвячених Потоцьким бачимо її зображення у якості іншої дами «Жозефіни Потоцької». Коротко спробуємо розібратись у хитрому сплетенні родин та імен та побутування цього зображення й довести, що дама на картині не є Жозефіною-Амалією ур. Мнішек Потоцькою.
Жив собі Юзеф-Антоні (Юзеф-Вандалін) Мнішек (1670-1747), який з другою дружиною Констанцією Тарло мав велику родину: дочок Людвіку (заміжня на Юзефом Потоцьким) та Ельжбету (заміжня за Каролем Велопольським) і двох синів Єжи-Августа-Вандаліна (одруженого на Марії-Амалії Брюль) та Яна-Кароля-Вандаліна (одруженого з Катажиною Замойською) Мнішеків.
Єжи-Август-Вандалін Мнішек (1715-1778) зі своєю красунею дружиною Марією-Амалією Брюль мав одну дочку – Жозефіну (Юзефіну) Амалію ур.Мнішек Потоцьку (1752-1798) дружину Станіслава-Щенсного Потоцького.
Власне Катажина Замойська-Мнішек, дружина Яна-Кароля приходиться тіткою Жозефіні-Амалії Потоцькій, яка лише народилась у 1752-му році, році створення портрету про який піде мова.
Повернемось до портрету, який так довго помилково подається за іншу особу і помилково у багатьох музеях та виданнях підписаний як «Жозефіна Потоцька». Їх існує … цілих два. Перший – у Шведському замку Склокостер (Skokloster Castle, Lake Mälaren) та другий, оригінал, який перебуває на збереженні в Замку Королівському в Варшаві, як депозит Фундації Анджея Ціхановецького. Перша робота відмінна від «варшавського» оригіналу коліром голубої сукні з рожевими квітками. Друга, що зберігається у Варшавському музеї під наступним етикетажем та назвою «Портрет графині Катажини Замойської (Портрет графині Янової-Карлової Мнішек, уродженої Замойської), Олександр Рослін» (“Portrait of Countess Katarzyna Zamoyska” (“Portrait de la comtesse Jean-Charles Mniszech, née Zamoyzka”, Grevinnan Kataryna Zamoyska. SKO 1734, розміри 73 х 59, датування 1753 рік). Інвентарна картка портрету наступна: Інвентарний номер ZKW-dep.FC/89/ab Autor: Roslin, Alexander. Датування 1752 рік, Париж (Франція). Полотно, олія 72,5 x 60,5 см. Олександр Рослін (1718 – 1793) – відомий шведський художник доби пізнього бароко і рококо, портретист.
Історію цього портрету подають офіційно на сайті замку Королівського: цей портрет був у власності родини Мнішеків до 1910 року, був проданий родиною на аукціоні в Парижі, де його купили Понятовські. Від 1994 року – власність Фундації Цехановецьких в замку Королівському у Варшаві (Fundacji Zbiorów im. Ciechanowieckich w Zamku Królewskim w Warszawie), засновник Фундації Анджей Ціхановецький (1924-2015).
Професор Томаш де Россет, який довгий період вивчав колекцію Мнішеків пише, що цей портрет походить з Вишнівця (Тернопільська область), маєтності родини Мнішеків. В 1819 році К. Мнішек придбав з галереї Станіслава Августа Понятовського копію цього портрету, написану Марчелло Баччареллі (інв. 1819), яка ймовірно могла потрапити до паризької колекції Мнішеків. Але за родинною традицією у Парижі був оригінал Росліна. До 1885 року цей портрет знаходився у будинку в Парижі при вулиці rue Daru, у 1901 році вписаний як особиста власність Анждея Мнішка. І проданий на вже згаданому французькому аукціоні Vente у 1910 році, номер лоту 83/184 (купив Bacri для Понятовського). В 1994 році на ауціоні в готелі Дрюот Ціхановецький викупив цей портрет.
На портреті бачимо даму з припудреним волоссям, і ньому синій квітковий букет. На ній вишукана сукня з квітами і мереживом, глибоко декольтована, синього кольору із золотим та срібним шитвом, по моді того часу, мереживні рукави, перев’язані синьою шовковою стрічкою, мереживні вставки на ліфі сукні. Кольє (нашийник) із мережива, подібний на стрічку у волоссі. На обличчі багато косметики, що робить її схожою на порцелянову ляльку. Сірий фон картини виграшно відтінює красу портретованої, акцентуючи увагу та її розкішному вбранні та віялі в руках.
Біографія.
Існує чимало розлогих біографій цієї дами польською мовою. Ми приведемо лише кілька основних віх її життя.
Катажина (Катерина) уроджена Замойська, гербу Єліта (біля 1723-1771, похована у Варшавському костелі Капуцинів при вулиці Медовій), дочка Міхала-Здзіслава Замойського та Єльжбети-Барбари Вишневецької, дочки Міхала-Сервація Вишневецького. Катажина була однією з найвпливовіших дам свого часу. Шлюб з Яном-Каролем Мнішком, генералом польських коронних військ було укладено 1741 року.
Катажина є онукою останнього з князів Вишневецьких – князя Міхала-Сервація Вишневецького – одного з найбільших землевласників у Європі, що отримав булаву великого гетьмана литовського та займав посаду великого канцлера литовського. Петро I пропонував йому корону Польщі. Після його смерті величезні маєтності були розподілені між нащадками. Вишнівець і 13 ключів дісталися Катажині Мнішек, онучці покійного князя, дружині підкоморія Великого Князівства Литовського. Дружина привнесла в родину Вишнівець та прилеглі маєтності та передала чоловікові, після весілля вони проживали у Вишнівці. Чотири покоління Мнішеків прожили у Вишнівці й продовжували традицію Міхала-Серватія: розбудовували палацовий комплекс і набагато збільшили його колекцію. Крім того, що палац — архітектурна пам’ятка, це був й величезний музейний комплекс. На базі його колекцій створено перший громадський музей України – сьогодні Національний музей України.
Катажина Замойська володіла чималими маєтностями. Власниця Лопатина у Радехівському районі Львівскої області, в 19 кілометрах від райцентру. Власниця Любешіва, який разом з усім любешівським маєтком передала у спадок чоловікові; також була дідичкою Ожигівців.
Діти: Ельжбета – дружина Яна Домбського; Людвіка – дружина Анджея-Казімєжа Сулковського; Станіслав-Єжи – ротмістр панцерний, хорунжий великий коронний; Міхал-Єжи одружений у першому шлюбі з Пелагеєю Потоцькою, дочкою Францішка-Салезія Потоцького (власника Тартакова та Кристинополя) та Анни Потоцької; Юзеф-Ян-Міхал-Єжи Вандалін одружений з Маріанною Оссолінською.
Вишневецькі – український князівський рід ХІV–XVII ст. (у 17 ст. сполонізований). Родоначальником роду вважається син великого князя литовського Ольгерда Дмитро-Корибут Ольгердович. Прізвище походить від м-ка Вишнівець (нині смт. Збаразького р-ну), яким рід володів від 1463 року.
Автор: Оксана Лобко (м. Київ), кандидатка історичних наук, кураторка виставкових проектів.