Перша Світова війна вогненим смерчем прокотилася по Європі. Цілеспрямоване знищення заводів і фабрик німцями повністю зруйнували промисловість на польських територіях, а особливо у Королівстві Польща. У міжвоєнний період хімічну галузь довелось відновлювати з нуля, проте навіть у 1939 році рівень виробництва 1913 року не був досягнутий повсюдно.
Володимир Дідушицький (pol. Włodzimierz Dzieduszycki). 10.V.1885-09.VIII,1971 рр.
У 1925 році у Кристинополі була збудована фабрика «Ванда» (пол. «Wanda») графом Володимиром Дідушицьким, гербу Сас (пол. Włodzimierz Dzieduszycki), який мав маєток у селі Поториця, Сокальського повіту. Він назвав підприємство на честь своєї дружини – Ванди. Згодом фабрику купує єврейська спілка “Лемпарт, Графф і Егемберг”. Директором спілки був Азрієль Лемпарт. Його будинок був розташований на місці сучасного житлового будинку у Червонограді, по вулиці Пушкіна, №1.
“Граф Дідушицький та Азріель Лемпарт були друзями. Граф багато подорожував, але коли бував у Кристинополі завжди ходив до будинку Лемпарта “на чай”. Фабрика Ванди зазнала фінансових негараздів, і граф запитав свого друга: “Лемпарт, у вас є гроші – чому б вам не купити “Ванду” в мене?”. Лемпарт не знав цієї справи. Він поїхав до Львова і познайомився з техніками та інженерами “Ванди”, які припинили роботу, і обговорив з ними, чи фабрика буде життєздатною. Вони відповіли йому, що це реально. Лемпарт повернувся до Кристинополя і купив фабрику у графа. Це було дуже хорошим бізнесом до початку війни”.
Цю інформацію розповіла онука Азріеля Лемпарта – Сільвія (1926 р.н.), яка проживає сьогодні в Буенос-Айресі, Аргентина – John Panzer.
Азрієль Лемпарт (Azriel Lempart). 31.XII.1870-15.VIII.1942. Загинув від рук німецьких фашистів.
Фабрика, стала найбільшим промисловим підприємством міста. Тут працювало більше 300 робітників – мешканці Кристинополя та довколишніх сіл. Виробляли терпентину (скипідар), а також каніфоль. Продукція експортувалась до країн Європи, зокрема у Данію та Англію. Фабрика розташовувалась неподалік сучасного залізничного вокзалу, між залізницею та водосховищами вугільної шахти №1. Це відомо з польських топографічних карт 1930-х років. Місце розташування фабрики пояснюється наявністю залізниці неподалік, адже саме по ній на фабрику доставлялась сировина та відвантажувалася у вагони готова продукція.
Спілці також належала велика пилорама (тартак), що знаходилася поруч. Тут розпилювали деревину та виготовляли паркетну дошку. А навпроти залізничного вокзалу, там де зараз у Червонограді розташований магазин “Омега” (поблизу автостанції), був тартак Вільбера (Wilber), на якому сталася масштабна пожежа у травні 1932 року.
Після окупації німецькими військами Кристинополя, сім’я Лемпартів переїздить у свій будинок до Львова. Фабрика зупиняє виробництво. Радянські війська, що були тут у вересні 1939 року, поспішно «вивозять хімзавод».
За спогадами очевидців тих подій, солдати вивезли на територію Радянського Союзу усе устаткування, навіть будівельний матеріал з фундаменту та парової труби. Остаточно фабрика була знищена у роки Другої світової війни.
“Промисловий район” Кристинополя на карті 1936 року.
Автор: Юрій Гринів.
Джерело: матеріал та фото були любязно надані членом родини Лемпартів – John Panzer.
loading map - please wait...
