4 листопада 1955 року у Радянському Союзі була опублікована постанова “Про усунення надмірностей в архітектурі та будівництві” і саме цю дату можна вважати датою зародження радянського модернізму. Архітектурі потрібно було вирішити соціальні проблеми, що накопилися у суспільстві після 2-ї Світової війни. “Радмод” і був покликаний виконати це завдання.
Проте, масове будівництво кінотеатрів почалось ще раніше, в кінці 1940-х. В основному, будувались кінотеатри на 200-300 місць. У 1957 році, було підбито підсумки трудової п’ятирічки, що виявились далеко невтішними – маленькі кінотеатри дуже дорогі у будівництві і експлуатації, та зовсім не вирішують проблему нестачі глядацьких місць. Отож, була нагальна потреба побудови великих кінотеатрів.
З кінця 1950-х років створюються проектні інститути, головна ціль яких – пришвидшення та здешевлення будівництва шляхом типізації. З 1955 по 1991 роки архітектура підпорядковувалась будівельній галузі. Радянській модернізм – це вся та множина типових об’єктів, починаючи від шкіл та дитячих садочків, закінчуючи будівлями театрів та цирків, розкиданих по всій території колишнього Радянського Союзу.
В кінці 1960-х – початку 1970-х рр. основні проекти культурних та відпочинкових архітертурних рішень розроблялись у Центральному науково-дослідному проектному інституті видовищних споруд ім. Б. Мезенцева у Москві (ЦНИИЭП). Була прийнята за основу єдина градація місткості: 200, 300, 500, 800, 1200, 1600, 2500 місць. Типові проекти розроблялися для кінотеатрів з місткістю до 1000 місць (хоча були й вийнятки).
У 1970-х роках в Радянському Союзі відбувається різке зниження відвідування кінотеатрів, в першу чергу через поширення телебачення. Тому, якщо раніше в багатозальних кінотеатрах мала зала використовувався для показу кінохроніки, тепер обидві зали використовуються для показу художніх фільмів. Змінюються і правила проектування нових проектів. Співвідношення між розмірами великої і малої зали зменшується до 2-3 (400+200, 600+200, 800+300). Також тепер кінотеатри суміщають з кафе, танцювальними залами, виставковими приміщеннями тощо.
Кінотеатр “Перемога” у Червонограді був збудований у 1977 році. Згідно “паспорту” типового проекту №264-13-1/70, розробленому московським ЦНИИЭП видовищних споруд 2.II.1965 р., – це широкоформатний кінотеатр на 800 місць з однією залою для демонстрації кінофільмів. Також у будівлі передбачались фойє-буфет, два туалети, касовий вестибюль, кімната для куріння та інше (повний перелік приміщень наведений у паспорті об’єкту нижче). Габаритні розміри об’єкту за проектом – 61,4 х 24,8 м.
Такого типу кінотеатри також виконувались і у варіанті на 1200 місць за проектом №264-13-3/70 ЦНИИЭП.
Головними розробниками данного типової архітектурної форми були: архітектори – М. Бубнов, В. Лазарєв, І. Сємєйкін, Е. Тер-Степанов. Інженер – В. Немировський.
Культурно-дозвільні центри за цим типовим проектом будували в Радянському Союзі десятками і повсюдно. Є такі споруди у Челябінську (к/т “Урал”), Новотроїцьку (к/т “Екран”), Пермі (к/т “Рубін”), Києві (к/т “Нивки”), Калузі (к/т “Космос”), Донецьку (к/т “Донецьк”), Львові (к/т “Жовтень”), Дрогобичі (к/т “Аврора”) та у багатьох інших населених пунктах колишнього СРСР.
У 1990-х, після розпаду СРСР, вже у незалежній Україні, кінотеатр “Перемога” перейменовують на “Україна”. Сьогодні цей комплекс у Червонограді реконструйовано у торгівельно-розважальний центр “Кристинопіль”.
Технічна документація проектів №264-13-1/70 та №264-13-3/70. Посилання на документ.
Підготували: Роман Геращенко та Юрій Гринів.
Джерела: “Типові кінотеатри радянського модернізму”, Іванова. Д.Є., 2017 р.; Skyscrapercity; Wikipedia.