Увесь радянський період в історії України позначений численними репресіями. Вони торкнулися усіх регіонів та величезної кількості людей: від селян і робітників – до науковців, митців та священників, від багатих до бідних… За час комуністичного режиму, за підрахунками істориків, через репресії радянських каральних органів (ЧК-ОГПУ-НКВС-МГБ-КДБ) пройшло понад 10 мільйонів громадян.
Сьогодні, 2 вересня хотіли згадати про власницю Тартаківського палацу, меценатку Марію Урбанську[1], життя якої теж було перемелене радянськими репресивними жорновами. Вперше представляємо громадськості документ з архіву Управління Служби безпеки України у Львівській області – контрольно-наглядову справу за номером П- 20007 (слідча справа 29652) на УРБАНСЬКУ Марію Іванівну (Янівну)[2] 1881 року народження[3]. Принагідно щиро вдячні працівникам архіву за копіювання матеріалів, що були зроблені у липні 2022 року.
Марія Урбанська була звинувачена по ст. 54-13 УК УССР[4] (ст. 54-13 — активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни: розстріл або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і з позбавленням громадянства). Головним аргументом в арешті було, що Урбанська мала у своєму користуванні 600 моргів землі, табун 50 коней, 30 корів, парову молотарку, а найголовніше експлуатувала та використовувала найману робочу силу (тобто платила за працю робітникам — уточнення авторки).
На час свого арешту та обшуку в власному будинку 9 квітня 1940-го року у Львові Марія Урбанська мала значні та давні проблеми зі здоров’ям, була розбита паралічем, не могла самостійно пересуватися та залежала від асистентів та родичів, що піклувалися про неї. Після арешту на наступний день хвору жінку було етаповано (відправлено) до Сумської області для подальшого ведення її кримінальної справи. Громадянка СРСР, польська поміщиця Урбанська визнала себе винною та під арештом на квітень 1940-го року знаходилась у тюрмі с. Сум. Відомо, що родичам та адвокату родини пізніше повідомляли, що її було переведено до Київської тюрми, але кримінальна справа цього не підтверджує (усі печатки на кримінальних документах є з сумської тюрми).
Від 23.12.1940 року Марію Урбанську по рішенню НКВС УРСР було вирішено першим етапом передати до НКВС Марійської АРСР в м. Йошкар-Ола. У справі зазначено, що «как социально опасный элемент» Марію Урбанську засудити на строк 5 років, починаючи рахувати термін із 9 квітня 1940-го року.
У вересні 1939 року, після вступу Червоної армії на захід України внаслідок таємних угод між гітлерівською Німеччиною та сталінським СРСР, відбулася хвиля націоналізації землі. Ймовірно у цей період Марія-Ружа-Флорентина Урбанська склала заповіт, подарувавши свій розкішний палац та маєток у Тартакові[5] на корить дітей Сокальщини. Після війни у його приміщеннях відкрили школу, в якій освіту отримали сотні Тартаківських дітей.
Ми не знаємо деталей життя Урбанської на засланні, але маємо спогади її подруги з останніх місяців її життя[6]. Від виснаження та хвороб в Йошкар-Олі 2 вересня 1942 року Марія Урбанська помирає у віці 66 років. Вона була похована на невідомому місцевому цвинтарі. В Йошкар-Олі сьогодні не залишилось старих цвинтарів. На місці одного з них, центрального, де було найбільше поле польських поховань, збудовано житлові будинки, а на місці іншого, теж частково польського, в радянські часи для відпочинку місцевих робітників розбили парк з промовистою назвою «Побєда»…
Ми знаємо, що у останні роки життя Марія Урбанська прийняла чернечі обітниці та з Богом у серці залишила цей світ. Так і закінчився земний шлях цієї непересічної особи, яка керувалась у житті глибоким розумінням виконання своїх обов’язків, співчутливістю, добротою, служінням людям та щедрістю. Особливістю родини Урбанських, про яку до нас дійшло не надто багато матеріалів, була активна громадська робота, завзятість до справ шкільництва та благодійництва, і цим вони залишили по собі добру пам’ять та велику повагу.
Події останніх військових років в Україні показують, що «туга за совєцьким минулим» і досі притаманна деяким громадянам нашої країни, людям, які мають застарілі та відверто ворожі і хибні погляди на історію України та на сучасність. Ми переконані, що лише постійне проговорення та згадування подібних сумних прикладів, як доля Марії Урбанської та історії життя мільйонів загиблих, закатованих та зниклих без сліду мешканців України є ключем до всебічного пізнання нашої історії, яку наші найближчі східні сусіди хочуть сьогодні забути, знищити та змінити.
P.S. Протягом 2020 та 2021 рр. ми з колегами та однодумцями за власні кошти проводили літературний конкурс імені Марії Урбанської. Масштабна агресія росії проти України зупинила цей проєкт, але ми усі з великою надією віримо у нашу Перемогу та швидке відновлення цього цікавого літературного конкурсу.
Кримінальна справа НКВД Урбанської М. [документ]: https://krystynopol.info/_files/articles/p-20007-ks-urbanska.pdf
Автор: Оксана Лобко.
[1] https://krystynopol.info/pam-yati-mariyi-urbanskoyi-z-tartakova/
[2] Детальніше про родину Урбанських: https://krystynopol.info/istoriya-mayetku-rosnovskyh-ederiv/
[3] У особовій справі помилково вказано 1881 рік, як рік народження Урбанської та с. Ухнов (Угнів). Раніше нами виявлено в метричних книгах, що народилась Марія-Ружа-Флорентина Урбанська 2 вересня 1876 року в маєтку її матері Стефанії ур. Лянцкоронської в селі Піддубне (колишні Піддубці), яке розташоване недалеко від найменшого українського міста Угнова на Сокальщині. В родині її називали «Titus» (Тітусь, думаємо, що це може бути скорочення від слова тітка?).
[4] Стаття 54 Кримінального кодексу УРСР (1927 і 1934).
[5] https://krystynopol.info/_files/other/Almanac2021.pdf
[6] https://krystynopol.info/_files/articles/almanah%20tartakiv_2020.pdf – с. 45 (Автор невідомий. Лист про смерть Марії Урбанської. Олена Замойська (переклад з польської), Оксана Лобко (опрацювання).