На початку XX ст. Кристинопіль знову опинився під владою Польщі, яка почала придушувати українське національно-культурне життя, закривати відділи товариства “Рідна Хата” і українські школи. Та українське життя все ж не завмирало. Свідома молодь горнулася до “Просвіти”, яка впевнено входила в кожну місцевість, село, хату. В читальнях ставили п’єси Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Всупереч заборонам влади відзначали національні свята, фестини, проходили так звані рейди “Культ стрілецьких могил”.
Для допомоги населенню було створено “Український Допомоговий комітет” (УДК) та Повітовий Український комітет, які організовували культурно-освітнє й господарське життя у краю. Тому, не дивлячись на перешкоди, які створював польський уряд, в Кристинополі не лише не завмирає національне культурно-освітнє життя, а й навіть розширюється.
У 20-х роках відкривається нова читальня “Рідна школа”, діє семикласна мішана школа, де навчання велося польською мовою, а незаможнім студентам виплачувалась стипендія. У Новому Дворі була також двокласна школа. Українською мовою діти могли навчатися лише у Клюсівській однокласній та Пархачській двокласній школах. У Кристинополі на 1930 рік вміло писати і читати 500 осіб, а лише читати – 113. Неписемним було 82% населення.
Нового розвитку також набуває кооперація. Для її підтримки у Львові був створений Промбанк, який організував підприємців у спілки “з обмеженою порукою”. Відділок Промбанку функціонував у Сокалі. Його очолював Семен Романів. За його допомоги українська громада Кристинополя заснувала промислову спілку “Буг”, до складу якої входили млин і тартак. Очолювали спілку інженер Якимович, вчитель Павло Бас і лікар Теодозій Савка. Було відкрито дві кооперативні крамниці. Гаслом західноукраїнськїої кооперації було “Свій до свого по своє”.
За підтримки кооператорів у Кристинополі Еміліан Богачевський відкрив млин такої конструкції, що крім помолу зерна, дозволяв виготовляти вівсяні пластівці (“платки”). Для потреб населення в Кристинополі працювали і менші підприємства, які виготовляли взуття і одяг, мармелад і олію. Великим попитом користувалася гречана крупа місцевого виробництва. На околиці міста був центр по закупівлі від населення свиней і великої рогатої худоби.
На фото вгорі: ринкова площа у Кристинополі. 1939 р. (Narodowe Archiwum Cyfrowe)
Автор: Світлана Александрова.
Джерело: “Новини Прибужжя” від 17.08.2017 р., Червоноград.