При дорозі між селами Поздимир та Комарів знаходиться стародавній курган, який зустрічається ще у австрійських військових картографів на Австрийскій воєнній карті Галичини та Буковини 1861-1864 рр. (Franziszeische Landesaufnahme (Second Landesaufnahme) Galizien und Bukowina 1861-1864), а також в етнографічній праці Броніслава Сокальського “Powiat Sokalski…” 1899 року. Зараз, зі зміною ландшафту, він вже не так яскраво височіє, як у ті давні часи, проте, ви все ж можете сюди навідатись у пошуку белемнітів – рештків стародавніх кальмарів, які ще називають “пальцями святого Петра”.
Белемноіде́ї (лат. Belemnoidea) або Белемні́ти — група (ряд чи кілька рядів) десятируких головоногих молюсків. Були схожі на сучасних кальмарів, вирізняючись наявністю складного скелета. Белемніти були найпоширеніші в юрському та крейдовому періодах.
Віідносяться до повністю вимерлого виду морских головоногих молюсків. Ці морські хижаки, довжиною до 25 сантиметрів, жили дуже давно, в мезозойську еру (250-66 млн. рр. тому). Були дуже схожі на кальмарів, проте мали міцну пустотілу раковину, слизьке тіло зі щупальцями-присосками. Раковина була вкрита шкіряним покровом. Загострена частина (ростр) своєю формою нагадувала спис (грец. Belemnon – “дротик“, “стріла“). Саме ці скам’янілі “списи” (внутрішні раковини або “ростри”) і збереглися до нашого часу. Від тіла молюска і його шкіряного поркриву нічого не залишилось.
У багатьох народів викопні рештки белемнітів вважали застряглими в землі перунами (громовими стрілами). Зокрема українці називали їх громовицями. У інших це були “свічки гномів”, “стріли ельфів” чи навіть “зуби дракона”. Також у фолькльорі їх називають “чортові пальці” або “пальці святого Петра“.
Навіть у наш час у багатьох культурах ці викопні рештки слугують домашніми оберегами і навіть використовуються як засіб нетрадиційної медицини.
Автор: Юрій Гринів.
loading map - please wait...
