Вперше про медичне обслуговування у нашому місті згадується у спогадах старожилів – жителів міста Кристинополя, сіл Новий Двір та Клюсів.
Відомо, що перед Другою світовою війною у Кристинополі були три лікарі. Місцеві жителі до них зверталися з повагою – «пане доктор». Доктор Штольценберг був лікарем «каси хворих», тобто державним. До нього ходили лікуватися бідні люди, які були не спроможні лікуватися у приватних лікарів і платити за це гроші. Він виїхав із міста у 1939 році. Ще був лікар Зільверт, але він мав мало пацієнтів і ще за 2 роки до початку Другої світової війни залишив Кристинопіль.
До цього часу у спогадах, як колишніх місцевих жителів Кристинополя, Клюсова, Нового Двору і ближніх сіл, так і перших жителів Червонограда залишилась світла пам’ять про доктора Теодозія Савку – українця за походженням, високоосвічену людину (навчався у Кракові на медичному факультеті Ягеллонського університету), патріоту і широкого профілю спеціаліста. У 1929 році він розпочав лікарську діяльність у Кристинополі. У 1942-44 роках був окружним лікарем Сокальської округи УПА і був відомий під іменем «Софрон». За цю діяльність був заарештований Львівським КДБ і засуджений до 25 років суворого режиму. В таборах ГУЛАГУ Теодозій Савка пробув до 1956 року. Після звільнення працював на Вінниччині, оскільки йому було заборонено повертатися у рідні «бандерівські» місця. Багато жителів міста Червонограда ще у 1960-70 роках їздили туди до нього лікуватися.
А в Червонограді, який стрімко ріс, розпочалося будівництво нових лікарень і поліклінік. Уже у 1952 році було засновано дільничну лікарню на 25 ліжок, в якій працювало 3 лікарі та 15 медсестер. Спочатку медичні заклади розміщувалися у бараках по вулицях Бобинського, Лесі Українки та Шевській (у той час вул. Дзержинського). Відомий один курйозний випадок, який був висвітлений у районній газеті «Ленінським шляхом» за 1956 рік: хворого шахтаря не довезли до лікарні, бо боялися загрузнути в болоті. Відомо, що у середині 1956 року у Червонограді було вже 4 машини швидкої допомоги, декілька операційних столів. Очолював медицину міста головний лікар Борчаківський.
З 1958 року ведеться будівництво лікарняного містечка на мальовничому березі Західного Бугу. І навіть були визначені терміни здачі об’єктів: поліклініки, лікарні та підсобних будівель – у третьому кварталі цього ж року. Проте будівництво тривало декілька років. При споруджені деяких корпусів допустилися «відхилення від проектів», навіть в «нульовому циклі» були неточності, що вимагало займатись «переробками». Будівництво лікарняного містечка в Червонограді стало «справою честі» керівників усіх будівельних управлінь. Інформація про будівництво постійно висвітлювалася в районних газетах «Ленінським шляхом», а потім «Забузькій правді».
Першим об’єктом, який був зданий, була амбулаторія (теперішнє приміщення пологового будинку). Приміщення лікарні – чотирьохповерхової будівлі (тепер тут розміщена поліклініка) було здане в експлуатацію у 1961 році. Згодом були зведені корпуси: інфекційний, санітарно-епідеміологічний, онкологічний. У лютому 1972 року було здано в експлуатацію нову семиповерхову споруду хірургічного корпусу. А у 1982 році – приміщення станції швидкої допомоги. Так, із невеликої медсанчастини у Червонограді сфера медобслуговування перетворилася у велику галузь охорони здоров’я з новою матеріально-технічною базою лікарень і поліклінік, диспансерів і профілактичних закладів. Тут працює понад 1700 людей, з яких 300 – лікарі. Медичні працівники Червонограда своєю відданою працею сприяють відтворенню здоров’я та продовженню життя людей.
На фото вгорі: корпус поліклініки Червоноградської міської лікарні. 2020 рік.
Автор: Галина Гриник, зав. Червоноградської філії ЛМІР.
Джерело: Г.Гриник, “Першу дільничну лікарню було засновано у 1952 році”, “Немузейний експонат”, “Червоноградський рекламно-інформаційний Вісник” № 24 (697) від 18.06.2009 р.