Найменше містечко України – Угнів – розташоване на крайньому заході країни. За невеличкою площею і населенням близько 900 жителів воно поступається навіть великому селу. Та родзинка Угнова – це історичні пам’ятки, які живуть тут століттями чи не на кожній вулиці.
Зі сторони Белза гостей зустрічає величний чотириповерховий млин, у якого своя історія. Як свідчать дані, будинок був зведений 1886 року на місці старого водяного млина. У книзі «Угнів та Угнівщина» (історико – мемуарний збірник) вказано, що «…в половині XIX ст. були в Угнівщині дуже слотливі роки. В самому Угнові вода заливала поля… Причиною заливання сіножатей водою були два водяні млини: на Солокії в Угнові і на Боженці.» Хто збудував цегляний млин і був першим власником – поки невідомо.
Одним із мельників був Іван Дорожинський, людина розумна, тактовна, милосердна. Цим заслужив собі повагу у міщан. У 1900 р. після Геллера Дорожинський стає бурмістром Угнова, а пізніше – власником млина. Він походив родом з Мостів Малих Равського повіту, але одружився з угнівською міщанкою, оселився тут і багато зробив для міста. На жаль, у 1919 р. польська адміністрація вивезла його до концентраційного табору в Домб’є (пол. Dąbie).
Цікавим є такий факт. У 1915 р. до Угнова повертається австрійська влада, яка почала обкладати жителів високими податками. Доходило навіть до того, що обмежували перемел збіжжя. Мельники були змушені вимагати від людей письмовий дозвіл з боку влади. Жандармерія строго контролювала млин. Та, попри це, мельники крадькома перемелювали більше збіжжя, ніж дозволялося і ніхто ніколи їх не видав.
Сьогодні об’єкт нечинний, хоча років 15 тому там ще вирувало життя. В приміщенні млина збереглося старе обладнання ще австрійського періоду. Внаслідок меліорації старе русло Солокії висохло, але залишився скарб – величезне залізне колесо, розташоване горизонтально (річка була мілка). Це унікальна пам’ятка Угнова, бо всі водяні млини мали вертикально розташоване колесо.
На фото вгорі: млин в Угнові. Фото М.Олійник. 2020 р.
Автор: Мирослава Олійник.