Впорядкуймо могилу сестри УСС Стефанії Рибчак!


31 травня 2020 року команда Krystynopol.info провела зустріч з учасниками громадської ініціативи «Незнаному воякові» архітектором Іваном Щурко та фаховим художником-реставратором каменю Сергієм Сірим, які виступили з ініціативою реставрації надмогильного обеліску та прилеглої території могили сестри-жалібниці Української Галицької Армії Стефанії Рибчак на старому кристинопільському цвинтарі у Червонограді.

Дослідженням та відновленням військових поховань на Галичині команда займається більше 4 років. У рік громадська ініціатива «Незнаному воякові» завершує роботи на 4-5 об’єктах.

Пам’ятник сестрі УГА С. Рибчак був виготовлений та встановлений філією Товариства охорони воєнних могил у Сокалі в 1930-х роках. У кінці 2000-х років за невідомих обставин обеліск був пошкоджений та лежав поруч могили розколений на дві частини. Згодом відновлений. На місці сколу зараз видніється «склейка». Вінок довкола хреста потрібно відновити, «склейку» переклеїти тонованими клеями, щоб не було різких кольорових переходів. Відновлення також потребує інскрипція, яка була пошкоджена, коли була розбитий обеліск. У проекті реставрації об’єкту, окрім надгробних елементів (обеліску та бетонної основи), йдеться й про прилеглу територію: відновити загорожу та закладення бруківки довкола поховання, щоб унеможливити проростання рослинності. Потрібно зробити так, щоб об’єкт мінімально потребував сезонних втручань та упорядкування і простояв довго. 

Стефанія Рибчак – сестра-жалібниця січового стрілецтва

Цією могилою організація зацікавилась не випадково. Як вважає координатор проекту Іван Щурко, це поховання у Червонограді є доволі унікальним. Більшість подібних українських військових поховань були зруйновані у польський чи радянський періоди історії цього регіону. Випадки збереження такого роду об’єктів у містах є поодинокими. Трохи краща ситуація зі збереженням стрілецьких могил у селах, силові органи режимів або не добиралися до таких могил, або варварства  не допускали місцеві люди. Різні ситуації були – боролись як могли. Окрім історичного значення обеліск має і мистецьку цінність. Більшість надгробків, що споруджувалися у 1920-30их роках, під наглядом Товариства охорони військових могил, має свою оригінальну стилістику і є гарним зразком каменярської роботи.

Також цікавою є і сама історії життя Стефанії Рибчак. Чого вартують лише слова на її могилі: «Як любо вмирати за Батьківщину. Від мене вчися». Це ж аж як мороз по шкірі. Попри всю приреченість ситуації та деякою мірою авантюрність боротьби Січового стрілецтва проти переважаючих сил супротивника, вони залишалися незламними. Сестру Стефу її побратими ховали з великими почестями, як офіцера. За похоронною процесією солдати тягли гармати, а саме поховання супроводжувалось артилерійським залпом.

Відновлення та впорядкування таких об’єктів, що демонструють історичні приклади високого морального та патріотичного духу українців може стати гарним наочним взірцем для сьогоднішнього покоління та для нащадків. Адже, коли буде інше оточення біля могили, зміниться сприйняття та відношення до ідеалів минувшини. Тому необхідно відреставрувати обеліск, при вході на цвинтар поставити інформаційні стенди з інформацією про визначні поховання на його території з біографіями особистостей.

Зрозуміло, що якісні роботи з упорядкування об’єкту та прилеглої території потребують як людського так і матеріального ресурсів. Зі свого боку громадська ініціатива «Незнаному воякові» береться за технічну реалізацію проекту та звертається до громади Червонограда та керівництва міста за допомогою у пошуку коштів на реалізацію ідеї.

На фото вгорі: могила С. Рибчак на старому кристинопільському цвинтарі у Червонограді. 2019 р. Фото О. Байдацька.

Записано зі слів Івана Щурко – керівника громадської ініціативи «Незнаному воякові».

Підготував Юрій Гринів.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!

Залишити відповідь