Яніна Гуринович, (pol. Janina Hurynowicz) народилася 10 листопада 1894 року в Кристинополі – лікар, нейрофізіолог, невролог і психіатр. Професор університету Миколи Коперника в Торуні, а до Другої світової війни автор відомої роботи з хронаксиї та впливу інсуліну на вегетативну нервову систему.
Закінчила середню школу у Вільно (тепер Вільнюс) в 1911 році. Проводила медичні дослідження в Жіночому медичному інституті Санкт-Петербурга, закінчивши його у 1918 році. У 1918-1922 роках працювала в різних лікарнях Росії як епідеміолог, невролог і психіатр. Будучи військовим лікарем, вступила до Польської Сибірської дивізії (5-та польська дивізія – національний підрозділ в складі російської армії адмірала Колчака) і керувала польовим госпіталем. Повернулася до Вільнюса в 1921 році через Японію, Індію, Францію та Німеччину, піклуючись про в’язнів та інвалідів війни.
Я. Гуринович залишила понад 90 наукових праць, серед яких переважають роботи, присвячені нейрофізіології, особливо хронаксіометрії. Її особливий інтерес викликали питання стомлення і вазомоторних реакцій. Важливими також є її публікації пов’язані з віковою психіатрією.
Могила Я. Гуринович на кладовищі Св. Георгія у Торуні.
У період 1922-1933 рр. вона пройшла кар’єрний шлях у Вільнюському університеті від молодшого асистента до завідувача в клініці неврології. Отримала докторську ступінь на основі роботи “Вплив інсуліну на вегетативну нервову систему” в 1927 році. У 1927-1939 рр. в Парижі проводила різні дослідження, присвячені хронаксиметрії, збудливості вазомоторної системи. У 1930 році вона здобула ступінь доктора наук по неврології у медичному факультеті університету Стефана Баторія у Вільнюсі, з 1937 року – заступник професора і тимчасовий керівник неврологічної-психіатричної клініки. Під час Другої світової війни працювала неврологом, також брала участь у русі опору. Влітку 1945 року, після евакуації з Вільнюса, вона приїхала в Торунь, щоб стати доцентом на посаді завідувача кафедри нейрофізіології та порівняльної фізіології в університеті Миколи Коперника в Торуні. У 1949 році отримала звання професора. З 1946 р. була залучена до організаційної роботи в нових відділах Державного інституту психічної гігієни в Торуні і Бидгощі, з яких пізніше були створені клініки психічного лікування. Працювала директором такої клініки в Торуні до 1954 року. Померла 2 жовтня 1967 року. Похована на кладовищі Св. Георгія в Торуні.
На фото вгорі: Яніна Гуринович в своєму кабінеті на кафедрі нейрофізіології та порівняльної фізіології. Університет Миколая Коперника, Торунь, близько 1947 року.
Підготував: Юрій Гринів.
Джерела: Вікіпедія.