Мацей Богуш Стенчинський (пол. Maciej Bogusz Zygmunt Stęczyński) 1814-1890 — відомий польський поет і художник (рисувальник). Автор багатьох робіт, на яких зображені міста, містечка, села, відомі місця у Галичині. У 1837-1838 роках працював літографом в студії Пітера Піллера, а у 1846 році у видавництві Кайетана Яблонського (обидва у Львові).
Богуш Стенчинський. Краків, прибл. 1886 р.
У своїх працях Стенчинський залишив спогади про свої подорожі, зокрема, в Татрах, Буковині, Бескидах, Сілезії, Ораві, Сербії, Трансильванії та Далмації. Він відвідав усі ці краї, малював і описав їх. Він часто був першим і єдиним у XIX столітті, хто змальовував красу цих місцевостей, створив багато унікальних праць високої документальної цінності. Один з основних трудів – “Околиці Галичини”, видавництво Кайетана Яблонського, м. Львів, 1847 рік.
Саме з цієї книжки довідуємось про те, що автор побував і у Кристинополі. Його перу належить єдина, абсолютно унікальна графічна пам’ятка нашого міста. Завдяки їй ми можемо поринути в минуле і побачити як виглядав Кристинопіль у першій половині XIX століття. Літографія з путівника “Околиці Галичини” створена у 1847 році за рисунком М.Б. Стенчинського. На ній представлено загальний вигляд містечка з сакральними спорудами та ледь помітним палацом. Цілком можливо, що в момент створення рисунка автор знаходився на місці впадання Солокії у Західний Буг.
Стаття з путівника “Околиці Галичини” (1847 рік) про Кристинопіль:
Кристинопіль – містечко, зване в давнину як Кристиамполь (Kristiampol), належав до Белзького тепер до Жовківського району. Лежить над Бугом, до якого, якраз під містом, впадають річки Солокія і Рата. Розташування цього бідного, населеного євреями, міста є звичайним, нічим не примітним з-поміж інших. Доки сягає око розкинулись незліченні рівнини, а на них величезні хлібні поля, знамениті своєю родючістю белзької землі та могутні ліси, яких жадібна людська рука ще не знищила. Торгівля у Кристинополі хоча вже і не така жвава як у давні часи, але все ж тут відправляють збіжжя та деревину, сплавлають Бугом, а потім Віслою до Гданська – міста славного польською торгівлею.
Кристинопіль, в Жовківськім районі, вигляд з півдня. Б. Стенчинський. Видавництво P. Piller. 1847 рік.
У Кристинополі є кілька мурованих будинків, два костели – Василіан та Бернардинів, а окрім того палац, стародавня будівля якого добре збереглася разом з оточуючим його садом, виконаним в старому стилі, що нагадує нам про минулі часи. А були це часи великої слави зараз глухої місцини. Ця територія колись належала роду Потоцьких, з яких Щасний Казимир Потоцький, хоробрий воїн під знаками Чарнецького, учасник усіх походів Яна III, воєвода Краківський і гетьман польний коронний, заснував це місто в 1692 році і назвав його на честь своєї дружини Христини з роду Любомирських. Воєвода лежить тут, в криптах костелу Бернардинів, що сам і заклав. Він, а також його нащадки, мав тут свою столицю, у якій жив та вів розкішне панське життя.
“Околиці Галичини”, 1847 р. (титульний лист).
Після смерті Юзефа – воеводи, стражника великого коронного, у 1723 році, котрий також був похований у костелі Бернардинів, у Кристинополі жив його син Францішек Салезій, з 1756 року воевода земель руських. За нього місто набуло найбільшого розквіту, а так як був головним ворогом роду Чарторійських, утримував в своїй столиці численну армію.
Після своєї смерті у 1772 році Францішек Салезій, гордий і пихатий багатій залишив по собі жахливу пам’ять. Пов’язане це з його сином Станіславом Щесним, ім’я якого назавжди стане синонімом занепаду Польщі. Щесний залишив Кристинопіль і осів у Тульчині, а згодом в Умані закладає “Софіївку”. Друга пам’ятка, також жахлива, пов’язана з трагічною долею першої дружини Станіслава – Гертруди з роду Коморовських.
На фото вгорі: панорама Кристинополя, Б. Стенчинський, видавництво P. Piller. 1847 рік, кольори штучні.
Автор: Юрій Гринів.
Джерела: “Okolice Galicyi”, Львів, 1847 р.; Silesian Digital Library; Вікіпедія.