На Кристинопольському старому цвинтарі, умовній межі старої і нової частин міста Червонограда, на невеликому пагірку розташований родинний склеп Вишневських. Завдяки такому поважному виданню як книга “Кристинопіль (1692 – 1951)”, авторами якої є Гриник Г. та Ярош-Замойська О., стало доступно ще глибше пізнавати історію родиного поховального склепу Вишневських. Тож відомо, що Тадеуш Вишневський був похований в 1888 році, а в 1899 році — його дружина Юліана (Джульєтта) Стадіон Вартґавзен.
Тадеуш Вишневський після одруження з Юліаною з 1855 року став власником Кристинополя, сіл Новий Двір, Клюсова, Переспи, Жужіль, Сулимів і Зубкова. Усвідомлюючи скороминучість людського життя, граф Вишневський традиційно міг завчасно подбати про місце поховання на випадок смерті членів своєї родини і побудувати поховальний склеп. На мою думку (автора публікації) і фраза на фасаді склепу була вибрана не без участі австрійської аристократки Юліани — дружини Тадеуша Вишневського. Власне, склеп Вишневських з архітектурної і культурологічно-догматичноі точки зору являється цікавим відображенням пізньої епохи романтизму.
Звертаючи увагу на фотолистівку датовану 1917 роком, без надмірних труднощів можна прочитати напис на фронтоні фасаду споруди: “SACRATISSIM COR JESU MISERERE NOBIS”(лат. Пресвяте серце Ісуса, помилуй нас). Витоки цього напису походять з особливостей історичного періоду цього часу — епохи романтизму. В епоху романтизму (1790 по 1850 р.) після наполеонівських війн, папство по втраті своєї світської влади і великої частини свого політичного впливу, знову набуло престижу і потуги аж до 1870 року. Запорукою відновлення утвердження папства став романтизм, як повстання проти раціоналізму XVIII ст. Романтизм популяризував інтуїтивний підхід до життя, звертаючись до серця людини, а не до її розсудливості. Ідеалістична філософія також спиралась на емоційну сторону людської природи. Всі ці прояви романтизму, котрі поширювались в Європі, посилювали владу релігії над людиною. Власне, поклоніння Священному Серцю Ісуса, натхнене конгресами по євхаристії, підкріпляло прилив християн в церкву.
Тож відбиток цих реформ торкнувся не тільки склепу Вишневських, а й Кристинопільського монастиря оо. Василіан, що пожвавило місіонерську діяльність та у 1892 році створило церковні товариства. Одним з них було братство Пресвятого Серця Г.Н. Ісуса Христа.
Автор: Іван Напора.
Джерела та література: 1. Гриник Г., Ярош-Замойська О. Кристинопіль (1692 – 1951). Червоноград, 2010. – 256 с. 2. Эрл Е. Кернс. Дорогами христианства. М., 1992. – 416 с., Оксана Ясинецька “Новий Двір – Кристинопіль – Червоноград” Львів, 1992.