Склеп родини Вишневських, 1917 рік.
На Кристинопольському старому цвинтарі, умовній межі старої і нової частин міста Червонограда, на невеликому пагірку розташований родинний склеп Вишневських. Завдяки такому поважному виданню як книга “Кристинопіль (1692 – 1951)”, авторами якої є Гриник Г. та Ярош-Замойська О., стало доступно ще глибше пізнавати історію родиного поховального склепу Вишневських. Тож відомо, що Тадеуш Вишневський був похований в 1888 році, а в 1899 році — його дружина Юліана (Джульєтта) Стадіон Вартґавзен.
Тадеуш Вишневський після одруження з Юліаною з 1855 року став власником Кристинополя, сіл Новий Двір, Клюсова, Переспи, Жужіль, Сулимів і Зубкова. Усвідомлюючи скороминучість людського життя, граф Вишневський традиційно міг завчасно подбати про місце поховання на випадок смерті членів своєї родини і побудувати поховальний склеп. На мою думку (автора публікації) і фраза на фасаді склепу була вибрана не без участі австрійської аристократки Юліани — дружини Тадеуша Вишневського. Власне, склеп Вишневських з архітектурної і культурологічно-догматичноі точки зору являється цікавим відображенням пізньої епохи романтизму.
Склеп родини Вишневських, 2012 рік.
Звертаючи увагу на фотолистівку датовану 1917 роком, без надмірних труднощів можна прочитати напис на фронтоні фасаду споруди: “SACRATISSIM COR JESU MISERERE NOBIS”(лат. Пресвяте серце Ісуса, помилуй нас). Витоки цього напису походять з особливостей історичного періоду цього часу — епохи романтизму. В епоху романтизму (1790 по 1850 р.) після наполеонівських війн, папство по втраті своєї світської влади і великої частини свого політичного впливу, знову набуло престижу і потуги аж до 1870 року. Запорукою відновлення утвердження папства став романтизм, як повстання проти раціоналізму XVIII ст. Романтизм популяризував інтуїтивний підхід до життя, звертаючись до серця людини, а не до її розсудливості. Ідеалістична філософія також спиралась на емоційну сторону людської природи. Всі ці прояви романтизму, котрі поширювались в Європі, посилювали владу релігії над людиною. Власне, поклоніння Священному Серцю Ісуса, натхнене конгресами по євхаристії, підкріпляло прилив християн в церкву.
Тож відбиток цих реформ торкнувся не тільки склепу Вишневських, а й Кристинопільського монастиря оо. Василіан, що пожвавило місіонерську діяльність та у 1892 році створило церковні товариства. Одним з них було братство Пресвятого Серця Г.Н. Ісуса Христа.
Автор: Іван Напора.
Джерела та література: 1. Гриник Г., Ярош-Замойська О. Кристинопіль (1692 – 1951). Червоноград, 2010. – 256 с. 2. Эрл Е. Кернс. Дорогами христианства. М., 1992. – 416 с., Оксана Ясинецька “Новий Двір – Кристинопіль – Червоноград” Львів, 1992.
loading map - please wait...
