Історія створення макету палацу

Ідея виготовлення макету палацу Потоцких виникла давно, і не тільки у мене. Організовуючи мою виставку живопису, Галина Євгенівна Гриник – директор музею історії релігії, познайомила мене з краєзнавцями Олександром Коркішком та Іваном Напорою. Під час однієї із зустрічей ми – краєзнавці Червонограда, прийняли рішення про виготовлення макету-реконструкції палацу Потоцких. Я, маючи невеликий досвід, взявся за побудову макету.

Під час обговорення виникали різні пропозиції і думки щодо масштабів та розмірів макету. Спочатку я пропонував виготовити частину палацу, яка збереглася до наших днів. Краєзнавці наполягали, що необхідно відтворити весь палацо-парковий комплекс. Питання масштабу внесло свої правки. Якшо робити макет у масштабі 1 до 100 (у 100 раз зменшиний), то площа макету займе 24 кваадратних метри (8м х3м). Від ідеї масштабу 1 до 100 прийшлось відмовитись. Тай з мірилом 1 до 200 теж вражали розміри – 12 квадратних метрів. Після довгих обговорень погодили виготовити сам палацовий комплекс із невеличким фрагментом парку. Та й навіть при таких скороченях, розміри макету вражали – 170 см на 150 см – майже ліжко дитяче на двох.

В жовтні 2016 року після довгих рахунків-перерахунків я почав «будувати» палац Потоцких, коли він був у розквіті своєї краси і величі. Нажаль, до наших днів збереглась приблизно двадцята частина комплексу палацу ї нічого з парку. До руйнувань і перебудов приклали руки, як нові власники так і війни, пожежі та режими. Почав побудову з приміщень, які залишились нам у спадок. Для побудови макету використано папір та картон різної товщини, дріт, паролон, кольоровий пластик, ДВП та фарби. Коштами на матеріали та фарби допомогли краєзнавці нашого міста.

 

Перші кроки були повільними і важкими, але з часом робота почала посуватись швидше і впевненіше. Якщо «головний корпус» я переробляв сім разів, то під кінець «забудови» все йшло «з листа».

 

 

 

 

 

Автор: Сергій Солодкий.