На кладовищі у Сільці поховані переважно німецькі солдати 2-го та 9-го королівських прусських ландверних піхотних полків (LIR2 і LIR9) з Померанії, а також прусського 46-го резервного піхотного полку (RIR46) з Познані, які загинули 28–29 червня 1915 року поблизу Сільця.
Ці підрозділи входили до складу 35-ї резервної піхотної дивізії Бескидського корпусу генерала Георга фон дер Марвіца та 119-ї прусської піхотної дивізії комбінованого корпусу генерала Пауля фон Кнойсля. Обидва корпуси діяли поруч і були частиною 11-ї німецької армії під командуванням генерала Августа фон Макензена. Після успішного прориву російського фронту під Горлице (квітень 1915 року), звільнення Перемишля (3 червня 1915 року) та Львова (22 червня 1915 року) 11-та німецька армія повернула вістря наступу на північ і рушила вздовж річки Західний Буг у напрямку Бреста-Литовського. Російські війська відступали, ведучи ар’єргардні бої.
28 червня 1915 року частини корпусу Кнойсля та Бескидського корпусу вийшли до околиць Великих Мостів. Звідти німецькі війська рушили на північ — у напрямку Кристинополя, Белза та Солокії. Поблизу Сільця й Куличкова російська 19-ї піхотна дивізія, а саме 73-й Кримський, 74-й Ставропольський, 75-й Севастопольський та 76-й Кубанський полки, створили останній оборонний рубіж перед Кристинополем. Вони утримували його протягом доби, забезпечивши евакуацію своїх сил із міста та навколишніх територій на правий берег Бугу.
Бій під Сільцем. Увечері 28 червня 1915 року передові підрозділи LIR2 та RIR46 зайняли північну частину села Сілець і територію на захід. Уночі російські війська відступили до Пархача (Межиріччя) та Непоротова (Гірник), де заздалегідь підготували укріплені позиції між цими населеними пунктами. Німецькі частини розпочали переслідування і потрапили під нищівний вогонь значно переважаючих сил противника.
Вранці 29 червня росіяни здійснили серію потужних контратак, що поставили підрозділи LIR2 і LIR9 у Сільці в критичне становище, а також відтиснули RIR46 у лісі західніше села. Попри великі втрати, німецьким військам вдалося відбити атаки й відновити попередню лінію фронту поблизу Пархача. Вночі російські війська непомітно відступили, і на світанку 30 червня 1915 року частини Бескидського корпусу без бою увійшли до Кристинополя.
2025 року силами відділу культури Шептицької міської ради, КП “Комунальник” та пластунів територія кладовища була розчищена, замінено хрест, встановлено пам’ятну табличку на меморіальному камені та прапори, забезпечено освітлення. А цьогоріч на території об’єкту встановлено ще додатково інформаційний стенд.
Автор: Віталій Різник.
Фото: Ю.Гринів.
loading map - please wait...
