Історія сокальського жіночого монастиря розпочинається з першої половини XVII ст., коли в бабинець із Любліна знайшли шлях законниці ордену св. Бригіди. Настоятелькою монастиря Бригідок у Любліні була Агнєшка Ятковська.
Як і для кожного будівництва, потрібні були значні кошти і джерела їх надходження, звісно, самотужки орден не зміг би вирішити це завдання. Тому на допомогу прийшли пожертви різних верств населення – від простих людей до заможних.
Перешкодою будівництву стає народне повстання, яке почалося у січні-лютому 1648 року, і яке, охопивши частину території та населення України, переросло у національно-визвольну війну 1648 -1657 рр., зі всіма негативними наслідками для Речі Посполитої. З архіву монастиря Бригідок у Любліні довідуємося, що у 1648 році, навесні, перед святами навідуються сюди запорізькі козаки, які вчинили великий погром.
Та не тільки війна шкодила будівництву монастиря Бригідок, але й такі фактори, як нещасні випадки та людська недбалість. Ось що згадує Броніслав Сокальський у своїй книзі “Повіт Сокальський”: “У 1671 році місто Сокаль піддалось цілковитому руйнуванню в зв’язку з пожежею. Правдоподібним є те, що монастир Бригідок, який ще був в процесі будування, був зруйнований під час пожежі”. Після того, як двічі палав і був у занедбаному стані, Кристина Потоцька випросила у свого чоловіка спершу надати будинок для Бригідок, а пізніше й збудувала мурований монастир.
В 1784 р. було секуляризовано монастир бригідок (залишки його мурів та веж все ще стоять над Бугом). Костел кляштора було перероблено на фарний (парафіяльний), а в келіях розмістилася плебанія. Землі, що належали монастирю, на варильню солі у Косині виміняли Едвард і Йосиф Романовські, сідлецькі старостичі.
Після ліквідації монастиря австрійською владою, його Михайлівський костел став парафіяльним,а монастирські приміщення були передані під помешкання для пароха. Костел був зруйнований під час Другої світової війни. Зараз келії монастиря XVII ст. використовуються як житлові приміщення.
На фото вгорі: оборонна вежа монастиря Бригідок. 2020 р.
Автор: Анастасія Сольвар.