Альфред Абердам. Автопортрет. 1935 р.
Альфред Абердам (фр. Alfred Aberdam, 14.V.1894, Кристинопіль, Королівство Галичини і Лодомерії, Австро-Угорщина (тепер Червоноград, Львівська область, Україна) – 03.XII.1963, Париж, Франція) – польський і французький художник, представник Паризької школи.
Виходець з Кристинополя, народився у сім’ї багатого єврейського банкіра Мойсея Абердама і Файґи Розентрайх; отримав чудову освіту. З 1905 року родина переїздить до Львова. 1913 року відбуває до Мюнхена, де планує вивчати живопис в місцевій Академії мистецтв. Проте, його навчання перериває Перша світова війна. Мобілізований до австрійської армії, Абердам скерований на східний фронт, де, поранений, потрапляє до російського полону. Перебував у таборі військовополонених в Іркутську. Після звільнення, у 1917 році, Абердам живе в Москві, де знайомиться з Маяковським і Єсеніним. Також вивчає колекцію французького мистецтва, зібрану Сергієм Щукіним. У 1922-1923 рр. він навчається в Краківській академії мистецтв.
Стилістика Альфреда Абердама формувалася під впливом сучасних йому художніх тенденцій – творчості Пікассо, європейського експресіонізму, зокрема експресіонізму École de Paris, до якої власне і належала група східно-європейських художників єврейського походження.
Альфред Абердам. Натюрморт. 1923 р. Вроцлав, Художній музей.
У 1922 рр. він вперше виставив свої роботи на виставці «Товариства любителів єврейського мистецтва» у Львові і на 4-й виставці єврейського мистецтва в Варшаві. В тому ж році Аберден їде в Берлін до О. Архипенка. З 1923 р. художник осідає у Парижі, де разом з співвітчизниками-галичанами Зигмунтом Менкесом, Йоахімом Вайнгартом та Леоном Вайсберґом створює «Групу чотирьох». Регулярно виставлявся в Салоні Незалежних, Осінньому Салоні, Салоні Тюїльрі. Підтримував зв’язок зі Львовом, де в 1931 і 1932 рр. були організовані його персональні виставки. Під час Другої світової війни він перебував у підпіллі, трохи займався скульптурою. У 1949 р. ретроспективна виставка Абердама відбулася в Парижі в галереї Вільденштейна, а потім в музеях Тель-Авіва і Хайфи. Персональні виставки художника проходили в галереях Каті Гранофф (1929 і 1952 рр.), Лара Вінчі (1955 р.) в Парижі, в лондонській Молтон галереї (1961 р.) і в Тель-Авівскому музеї (1963 р.). В останні роки він часто й подовгу бував в Ізраїлі. Помер в своїй паризькій майстерні в грудні 1963 р.
Альфред Абердам писав портрети, натюрморти в дусі синтетичного мистецтва Пікассо, композиції з міфологічними і біблійними персонажами, іноді використовуючи затемнені кольору і прийом інстинктивної деформації форми. На його формування як художника, за словами самого художника, мали вплив дві речі: єврейське походження і зв’язок з французьким мистецтвом.
Альфред Абердам.
Ранні роботи Абердама відрізняла пастозна вільна манера живопису, характерна для Ecole de Paris. У його «Натюрморті» 1923 р. із зібрання музею у Вроцлаві відчутно вплив кубізму (див. мал.). Улюбленими темами Абердама були материнство і самотні жінки, які читають або про щось мудрують. В 1950-ті роки під впливом подорожей до Ізраїлю він почав створювати композиції з силуетами безликих постатей, мальовничі абстракціі-«роздуми».
Перебуваючи під час Другої світової війни в Парижі, змушений переховуватись протягом п’яти років, страждаючи від недоїдання і відсутності грошей, Абердам болісно переживав долю своїх співвітчизників, що знаходило відображення в його творах на тему Голокосту, зокрема в «Депортації» – із зображеннями заарештованих чоловіків, жінок і дітей, які очікують перевезення в табір.
На фото вгорі: Альфред Абердам “Інтер’єр з двома дамами”.
Підготував: Юрій Гринів.
Джерела: “Художники євреї зі Східної Галичини в Паризькій школі (1900-1939)”, Сусак В.В., Вісник ХДАДМ IX 2008; ArtLvivOnline; Вікіпедія.