“20 пар гладіаторів Лукреція Сатрія, неодмінного фламіна Нерона, сина імператора, і 10 пар гладіаторів його сина, Лукреція Валента, будуть битися в Помпеях з 6-го по 3-й день квітневих ід; велика звіряча травля, тент. Писав Емілій Целер, один, при місячному світлі”. Римський драматург Теренцій з гіркотою згадує про випадок, коли на першій виставі його комедії “Свекруха” народ, дізнавшись, “що будуть гладіатори, полетів, кричачи і штовхаючись, б’ючись за місця” в амфітеатр, після чого зала спорожніла і п’єса провалилася.
Цицерон в листі до свого друга Марка Маріо так відгукується про бестіарії: “Залишається згадати про бої з дикими звірами, по два в день протягом п’яти днів; вони були чудовими, але що це за задоволення для освіченої людини дивитися або як слабка людина буде розтерзана могутнім звіром, або як прекрасний звір пронизаний мисливським списом?”
Будівля помпейского амфітеатру самотньо височіє на просторому майдані, розташованому в південно-східному краю міста. Еліптичне тіло амфітеатру зі східного і південного боку настільки близько примикає до міських стін, що дві найближчі фортечні вежі, як це добре видно на одній фресці з Помпей, використовувалися для прикріплення тенту (детальніше про фреску “Бійка в Амфітеатрі” і про саму подію можна прочитати тут).
Амфітеатр в Помпеях був побудований в 80-х роках до н. е. одночасно з Одеоном і на кошти магістратів. З усіх відомих до цього часу римських амфітеатрів помпейский – найдавніший. Його конструкція істотно відрізняється від амфітеатрів більш пізнього часу, наприклад, від знаменитого Колізею в Римі. Відкриття амфітеатру в Помпеях, а це сталося ще в 17 столітті, дало можливість простежити еволюцію будівництва подібних споруд в античному Римі. У той же час деякі особливості помпейского амфітеатру пояснюються виключно місцевими умовами: характером навколишньої природи, сусідством з міською стіною.
Поздовжня вісь амфітеатру орієнтована в бік Везувію. Споруда, що вміщує 20.000 глядачів (тобто все місто), здається зовні невисокою, приземистою. Лише піднявшись на верхні щаблі, можна бачити, що її арена знаходиться на дні величезної, викопаної в землі овальної чаші, по краях якої розташовані місця для глядачів. Тільки два останні ряди спираються на надземну склепінчасту крипту, яку підтримує зовнішня стіна, укріплена могутньої аркадою. У чотирьох місцях з боку міста до стіни примикають зовнішні сходи, двоє з них подвійні.
Контури арени, що представляє собою еліпс з осями 66,7 х 35 м, багато разів повторюються огинаючими її проходами, рядами лав і, нарешті, зовнішньою стіною споруди, осі якої становлять 136,7 х 104 м. Для безпеки арена відокремлена від глядачів стіною висотою 2 м, яка була розписана сценами з гладіаторського життя. Місця для глядачів розділені парапетами і вузькими проходами на три яруси. Лави перших п’яти рядів, були призначені для найпочесніших громадян, місця другого ярусу, що займає 20 рядів, були платними, а третього, який налічує вісімнадцять рядів, – безкоштовними. Жінкам після наказу Августа дозволялося сидіти тільки на самому верху, в маленьких ложах, розміщених над верхнім ярусом.
Разючу винахідливість проявили будівельники амфітеатру в розташуванні входів та сходів, що направляють і організують рух глядачів. Відвідувачі верхнього, третього, ярусу піднімалися на свої місця по зовнішнім сходам. Глядачі першого і другого ярусу проходили через арочні отвори, що ведуть в підземні склепінні коридори. Два найширших коридори, у 5 метрів кожен, ведуть прямо на арену. Причому один з них з південного боку, де амфітеатр дуже близько підходить до міського муру, повернутий на захід на 90 градусів.
Цими коридорами користувалися глядачі першого ярусу, а потім звідси виходили на арену гладіатори. По вузькому проходу в центрі західного боку будівлі виносили полеглих і поранених бійців та вбитих звірів. Два коридори на західній стороні і симетрично два – на східній стороні з’єднуються з підземною склепінчастою криптою, що огинає арену під нижніми ступенями другого ярусу. У центрі будівлі вона перегороджена двома стінами, які ділять її на два ізольовані один від одного рукава: північний і південний. Це зроблено для того, щоб глядачі користувалися прилеглими входами і не переходили з однієї половини в іншу.
Через отвори, пророблені в стінах крипти, глядачі потрапляли в вузьку відкриту галерею, розташовану між першим і другим ярусом. Ці отвори використовувалися також для освітлення та провітрювання підземного склепіння. Сходи, споруджені у відкритій галереї, доводять до радіально розташованих сходинок-променів, які ділять трибуни на сектори. Через отвори у внутрішній стіні відкритої галереї можна пройти і на перший ярус, який також розділений на сектори радіальними стінками. Для захисту глядачів від дощу під час ігор над трибунами натягався тент – веларій (velarium).
В амфітеатрі немає підвальних приміщень.
Джерела: “Помпеї. Геркуланум. Стабія.” – В. І. Кривченко. Мистецтво, 1981 р., Стор. 83-87.
На фото вгорі: загальний вигляд амфітеатру у Помпеях з північно-західного боку. Фото Ю.Гринів. 2010 р.
loading map - please wait...
