Серед сакральних споруд Сокаля є одна цілком незаслужено забута. Навіть більшість місцевих мешканців не знають, що скромна, занедбана споруда в міському парку при вулиці Сонячній, в якій донедавна містилася санепідемстанція, насправді є… понад двохсотлітнім храмом, що розташовувався при старій ринковій площі. Утім, про те, що територія парку колись була міським центром, теж мало кому відомо.
«Про старовину латинської парохії в Сокалі переконує нас записка в міських актах Львова, після якої львівський золотар Авґустин виконав у 1477 році монстранцію для костела в Сокалі», – писав український історик Микола Голубець [1]. Проте від того давнього костелу на лівому березі Бугу вже за кількадесят років не залишилося ані сліду: 1519 року татари ущент спалили містечко з церквами та городом, і воєвода сандомирський Анджей Тенчинський переніс місто «з лївого на правий бік Буга, з рівнини на горбок, де стоїть оно дотепер» [2]. Нове місто розкинулося у підніжжя пагорба, на якому, в оточенні густих лісів, височів хто зна коли збудований замок, в якому можна було сховатися у разі татарських набігів. Для більшої безпеки міщан правобережний Сокаль оточили високими земляними валами і фосами. Цю частину міста тривалий час називали «старим Сокалем», натомість сучасний центр з трикутною ринковою площею, сформований у XIX столітті, був у ті часи передмістям.
Місто, центр якого розташовувався на території сучасного парку, швидко розросталося. У південно-східній частині старого ринку місцеві українці вибудували дерев’яну церкву Пречистої Діви Марії з дзвіницею (згодом ця церква згоріла, а збудована поруч із нею на початку XVI ст. церква Св. Миколи і досі стоїть, хоча майже втратила свій автентичний вигляд через «сучасний» ремонт). А з північної сторони міського центру, за приринковим блоком приблизно у той самий час повстав римсько-католицький костел Св. Івана Предтечі.
М. Рущинський у статті «Історія міста Сокаля в Галичині» [3], написаній за матеріалами архіву сокальського монастиря оо. Бернардинів згадує, що наприкінці XVI ст. в Сокалі було два римсько-католицьких храми: мабуть, ідеться про вже згаданий парафіяльний костел Св. Івана Предтечі навпроти замку та «на малім острові окруженім водою… малий дерев’яний костел, збудований з дубини в формі хреста вилїплений з середини і з верху глиною» [2] – приблизно там, де згодом повстане бернардинський монастир. Слід сказати, що гідрографія Західного Бугу у ті часи виглядала цілком інакше: річка утворювала безліч відгалужень та острівців. І навіть правобережний старий Сокаль також розташовувався на овальному за формою штучному острові, оточеному з трьох сторін (східної, північної та південної) фосами, наповненими водами Західного Бугу [4].
Обидва костели обслуговував латинський парох з Сокаля, а що було йому важко «заспокоювати духовні потреби численних богомольцїв, що являли ся на острові в костелї, спровадив Станіслав Гомулиньскій, латиньскій епископ холмскій, двох оо. Бернардинів зі Львова і умістив их при тім костелї, порозумівши cя передше в тій справі з Жигмонтом Голеновским, тогдїшним лат. парохом сокальским і дня 17 жовтня 1599 р. впровадив торжественно о. Станіслав Стембковскій, лат. декан сокальскій, в заступстві неприсутного епископа Ст. Гомулиньского, оо. Бернардинів до костела на острові, віддавши им при приписаних церемоніях ключі від костела, а опісля приналежні до костела грунти ad perpetuum usum et fructum (Memorabilia conventus Socaliensis)» [2].
Новозбудований костел бернардинського монастиря, що став надійним опікуном Сокальської чудотворної, мабуть, не лише «розвантажив» парафіяльний храм, але й притягнув до себе багатьох вірян з навколишніх сіл. Але це вже зовсім інша, доволі відома історія.
Проте парафіяльний костел Св. Івана Предтечі, як і цвинтар коло нього, служив громаді Сокаля ще кілька століть, аж поки ущент згорів 1772 року. «Довго стояли мури з того спаленого костела пусто, поки их не розібрано та не спродано на публичній ліцитації» [2].
Дивно, але, здається, сокальські католики понад 20 років залишалися без власного парафіяльного костелу, аж поки 1784 його функцію не перебрав костел ліквідованого монастиря бригідок, згодом освячений на честь св. Архангела Михаїла. Ще в 30-х роках ХХ століття у цьому костелі зберігалися старовинне срібне розп’яття та позолочена чаша італійської роботи початку XVIII століття, які, що цілком ймовірно, могли походити зі спаленого костелу Св. Івана Предтечі [1, 5]. А на місці старого парафіяльного храму стараннями сокальських міщан 1878 року вибудували невеличку богослужебну капличку, «при котрій містилося кілька малих дзвонів» [2].
Наприкінці XІХ століття давнє сокальське середмістя з трьома сакральними спорудами – каплицею Св. Івана Предтечі, церквою Св. Миколи та синагогою – втратило своє стратегічне значення. На той час не залишилося ані замку, ані оборонних валів із фосами, а давня ринкова площа та прилеглі до неї вулички стали здебільшого єврейською дільницею: у 1880 році з 6725 мешканців Сокаля понад третина були євреями.
Утім, як видно на фото, ще на початку ХХ століття каплиця Св. Івана Предтечі мала ошатний вигляд та використовувалась для богослужінь.
Проте будівля зазнала значних пошкоджень під час Першої світової: 6 грудня 1915 року парафіяльний священник о.Міхал Левартович на запит консисторії підготував оцінку матеріальних втрат парафії: на відбудову каплиці Св. Івана Предтечі він просив 3000 злотих (і таку суму на відбудову парафіяльного костелу [6].
На жаль, ми не знаємо, чи каплицю відремонтували і чи діяла вона у міжвоєнний час. З 1942 року на території старого сокальського ринку розташовувалося гетто, ліквідоване 1943 року. Відтак по Другій світовій війні від давньої ринкової площі залишилися руїни, на яких згодом розбили міський парк. А каплицю Св. Яна перебудували і донедавна в сакральній споруді розташовувалась санепідемстанція.
Уже кілька років ця будівля, яка навіть не має статусу пам’ятки місцевого значення, перебуває у вкрай занедбаному стані. Подейкують, що колишню каплицю передали (продали?) місцевому підприємцю, і той має намір створити в колишній каплиці реабілітаційний центр.
Автор: Олена Замойська.
Джерела:
1. Голубець М. З історії міста Сокаля. – Льв.: 1913 р., 2 вид.: Льв.: Надія, 1929 р.
2. Чернецький В., Лїтописні матеріяли до исторії міста Сокаля одъ єго основаня до 1890 року. / Діло, Т. XII, 1891, c. 121.
3. Ruszczyński M., Historia miasta Sokala /Lwowianin, 1842, z. 11 с. 323-331.
4. Kuśnierz-Krupa D. Sokal nad Bugiem w świetle mapy Miega/ Wiadomości Konserwatorskie, Journal of Heritage Conservation, 33/2013.
5. Zachariewicz J. Wycieczka w powiat sokalski/ Teka Konserwatorska: rocznik Koła c. k. Konserwatorów Starożytnych Pomników Galicyi Wschodniej. 1892, с. 133.
6. Archiwum abpa Eugeniusza Baziaka w Krakowie, 2. Akta Konsystorskie, sygn. 786, c. 24-25 (документ надав для ознайомлення доктор гуманітарних наук п. Ґжеґож Чайко).
loading map - please wait...
