Католицька парафія в Угніві була заснована після надання місту магдебурзького права у 1462 році. Десь тоді ж коштом власника міста, белзького воєводи Зигмунта Радзановського було споруджено дерев’яний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і святої Дороти. Однак невдовзі власники міста перейшли в кальвінізм, костел занепав, а пізніше і зовсім згорів.
Новий костел, теж дерев’яний, з чотирма вівтарями, було споруджено у 1610 році, але 12 квітня 1680 року і ця споруда згоріла. Після цього в Угніві вирішили збудувати мурований костел. Фундаторами будівництва стали любачівський каштелян Христофор Дунін та його дружина Маріанна. Костел будувати у 1683-1695 роках за проектом люблінського архітектора Войцеха Лєнартовича у стилі раннього бароко. Хоча існує версія, що Лєнартович був лише будівничим костелу, проект якого виконав майор артилерії, архітектор Ян Міхал Лінк.
Костел в Угніві – оборонного типу, однонавний, з високими та низькими стінами, з’єднаними в апсиду. Фасад складається з трьох половинчатих виступів. На західному фасаді – дві двоярусні вежі. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені пілястрами тосканського ордену та ліпниною.
Головний вівтар храму оздоблювала ікона Успіння Пресвятої Діви Марії, що була копією картини Тиціана. Склепіння, стіни вкривали орнаментальні розписи. На осі костелу була розміщена двоярусна брама-дзвіниця з бароковим фронтоном.
21 серпня 1695 року храм консекрували. Вдова Маріанна Дуніна заснувала при храмі у 1698 році дім для убогих, а також виділила кошти на додаткове оснащення костелу. 28 червня 1915 року костел під час боїв обстріляла артилерія, від чого завалилась одна з веж, було пошкоджено дах та мури. Реставрація храму відбулась 1922 року та в 1927–1931 роках. Святиня зазнала пошкоджень також і в ІІ світову війну. Її відновлювали у 1945–1951 роках, коли Угнів перебував у складі Польщі.
У 1951-му, ця територія відходить до СРСР, вівтарі та майно храму вивозять до Польщі, а храм закривають та перетворюють на склад міндобрив. У 1963 році будівлю було внесено до Реєстру пам’яток ресспубліканського значення, але через відсутність ремонту вона опиняється у стані руїни. Після передачі костелу Державному історико-культурному заповіднику у Белзі у храмі 2007 року відбулися деякі реставраційні роботи. А 2012 року його накрили новою бляхою, що призупинило процес руйнування.
Джерела: Край; Костели і каплиці України; Мандри; Вікіпедія.