У самому центрі Львова, за адресою проспект Свободи, 15, знаходиться будівля Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, створеного в 1951 році. У XVIII столітті на цьому місці був розташований, так званий, Альбертівський двір. Ще в 1763 році він належав Юзефу Потоцькому. Близько 1785 року підприємець Йоганн Прешель спорудив тут триповерховий будинок – перший львівський готель, який називався «Під римським цезарем».
На початку XIX століття ця будівля була самою імпозантною спорудою центру міста – після Губерніального управління. До 1839 року тут була Губерніального військова комендатура. Пізніше, Вільгельм Шмідт перебудовує будинок, і в 1840 році тут знову відкривається готель, який в цей раз називався «Англійським». На першому поверсі тут розміщувався «Фотосалон Едера». Його фотографії зберегли нам старий Львів часів Австро-Угорщини. Готель був знесений близько 1888 року. У цей час він уже був власністю міста і в 1891 році на його місці звели будівлю Центральної монопольної ощадної каси Галичини (пол. “Galicyjska Kasa Oszczędności”) за проектом Юрія Захаровича і на кошти місцевих українських підприємців. Будинок вважається одним з найкрасивіших на проспекті. Фасад прикрашений рустом ламаного каменю, поліхромною цеглою, майолікою, кованим металом. Тут дуже гарні решітки і на вхідних воротах, і на вікнах відомого майстра Яна Дашека. Внизу – бароковий вигнутий портал. Над ним оздоблений бароковий балкон, балюстрада якого складена з латинських літер «G.K.O.» Дивимося вище, верхній фасад будівлі прикрашає … статуя Свободи!
Правда, на відміну від нью-йоркської, вона сидить. Львівська Свобода ніжно обіймає двох чоловіків. Сьогодні можна почути міф про те, ніби скульптурна композиція символізує добру і гостинну Америку, що приймає в свої відкриті обійми русина і поляка. Але, як і більшість сучасних міфів, ця байка є скоріше відображенням нашого спотвореного уявлення про себе. А що ж насправді символізує львівська Свобода?
Є поширена думка, що автор скульптурної групи Леонард Марконі втілив в жіночій фігурі символ ощадливості, благополуччя і розквіту Галичини, а в навколишніх її чоловіків – успішне сільське господарство і промисловість краю. Тому композиція отримала популярну назву «Ощадливість» і повинна була символізувати готовність народу Галичини досягти економічного процвітання на своїй землі. Схожість з американської статуєю підсилює діадема на голові «ощадливість» і факел в її руці – символ вільної комерції (правда, книга в лівій руці відсутня). Композиція була створена всього через 4 роки після відкриття статуї Свободи в Нью-Йоркській гавані в жовтні 1886 року. За такий короткий період величезний заокеанський монумент ще не встиг стати символом Америки, нового вільного життя.
А ще зустрічається й інша думка – автором львівської Свободи був автор нью-йоркської Свободи Фредерік Бартольді, і що свою роботу «Ощадливість» він виготовив під замовлення і на гроші ділових кіл Галичини і використовував її як прототип для французького подарунка американцям.
У радянські часи про цю скульптуру існував жарт, що «в СРСР навіть Свобода сидить». На початку 1980-х рр. від цієї скульптури відірвалася рука з факелом, впала і вбила жінку. Статуя стояла без руки майже 15 років. Пізніше рука була замінена і прикріплена до купола будівлі.
loading map - please wait...
