Літня резиденція Потоцьких у Переспі

Близько середини XVIII століття у фільварку Переспа (прим. «фільварок» – панський сільськогосподарський хутір), що в той час належав до кристинопольського двору, воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким був побудований невеликий палац в стилі «maison de plaisance» (прим. фр. «затишний будинок»), що призначався для короткотривалого проживання.

На підставі проекту, що зберігся до сьогодні, хоча й не затвердженного, авторство  споруди приписується французькому архітекторові П’єру Ріко де Тірргею, який також був автором проекту палацу у сусідньому Кристинополі.

Вважалось, що палацик у Переспі був побудований в якості мисливського будиночка, але найвірогідніше він служив для кількаденного відпочинку кристинопільського панства, що бажало відпочити від галасливого двору головної резиденції Потоцьких.

Палац мав бути семиосьовим одноповерховим будинком, з триосьовою центральною частиною, з незначним виступаючим ризалітом, зверху  прикрашене балюстрадою горище. Кути ризалітів і фасаду, прикрашені скромними оздобленнями в стилі рококо.

Краї великих прямокутних вікон першого поверху будинку не мали жодних оздоблень. У формі рослинних мотивів, вони є тільки над головним входом і вікнами в ризаліті. Палац покривав високий ламаних дах з поодинокими отворами – вікнами.

На першому поверсі, з боку головного входу, центр будівлі займав просторий вестибюль, практично все праве крило – велика їдальня, а в лівій кутовій кімнаті – зал. Центр палацу зі сторони саду був призначений як гардеробна та “cabinet de compagnie”. Вузький коридор відокремлював кімнату, яка певно служила за вітальню. Кухня була в окремому будинку, розташованому поряд з палациком. Дві великі кімнати на першому поверсі, частково в ризалітах, ймовірно, служили як спальні, а чотири невеликі кімнати на горищі, мабуть, були для челяді.

Чи вищеописаний проект був реалізований повністю чи частково, зараз вже важко сказати. Тому що вже до І Світової війни вигляд палацу неодноразово зазнавав змін. Це було зумовлено зміною власників маєтку.

Відтак 8 березня 1781 року Щесний Потоцький продає Кристинопіль з іншими землями в краю (Переспу також) Адаму Понінському. Згодом за борги австрійський уряд забирає у Понінського всі його володіння та за деякий час розпродає їх частинами. Таким чином у XIX столітті Переспа декілька раз змінює власників. Близько 1850 року маєтком заволодів рід Гагенів, а пізніше – Вишневські (також володіли Кристинополем). Близько 1895 року Переспу купує Вінсент Краінський (помер в 1924 р.) разом з дружиною Геленою з роду Шумлянських (померла в 1930 році). Останнім власником палацику був іх син Едмунд Краінський, який восени 1939 року змушений був залишити Переспу.

На зламі XIX та ХХ століть вигляд палацу доволі змінився. До його лівого боку була добудована велика цегляна оранжерея. До правого крила будівлі зроблено прибудову, яка з’єднала з, до того часу відділеною від будинку, кухнею; збільшено кількість вікон в мансарді даху. За часів Краінських внутрішнє планування будівлі також було перероблено.

Особняк стояв на схилі пагорбу. До нього вела алея старих лип. У парку довкола палацику, площею близько 5 гектарів було зелено. Перед будинком квітники з різноманітними квітами та розами. На виході з алеї по обидві сторони – два невеликі ставки, з’єднані між собою каналом над яким було прокладено місток.

Восени 2018 року краєзнавці Юрій Гринів та Іван Напора побували у селі Переспа на місці де стояла літня резиденція роду Потоцьких. Зараз на місці палацу залишки радянського колгоспу та тракторна бригада. Про колишній став нагадує лише своєрідний рельєф місцевості. Хіба що в парку ростуть величезні дерева як і століття тому. Зі слів старожилів села довідуємось, що на місці палацу за радянських часів було збудовано вівчарню.

Серед чагарника, в розрахованих межах фундаменту резиденції, знаходимо невелике провалля – це залишок входу у підвал палацу. Кажуть, що дітлахи у 40-х роках ХХ століття ще спускались туди і тунелями вилазили аж у парку. Через дорогу – млин та будівлі фільфарку останніх власників палацу – панів Краінських. Вони мали у власності в маєтку колекцію картин та велику бібліотеку. З окупацією Польщі Німеччиною восени 1939 року Краінські поспішно залишили палац. Доля колекцій невідома.

Серед залишків фундаменту нами було знайдено цеглину з клеймом роду Вишневських, що недвозначно вказує на те, що красень-палац колись, і справді, стояв у цій місцевості.

На фото вгорі: палац у Переспі. Задній двір. 1939 р.

Автори: Юрій Гринів та Іван Напора.

Джерела: ” Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej”, tom 6. Roman Aftanazy, 1939, Genealogia Rozin Polskich, Strona Wietrzykowskich.