Міхал Флоріан Жевуський


Битва під Берестечком, в якій брав участь Міхал Жевуський.

В Палаці Потоцьких десятиліттями зберігається тіло польського шляхтича.

«Кожний пристойний музей-палац повинен мати власного привида,» – з посмішкою говорить директор Музею історії релігії Галина Гриник.

Ми цілком випадково дізналися, що в нашому палаці привид аж надто реалістичний. Так би мовити, із плоті. Серед завалів старого мотлоху в одній із замкових кімнат зберігають мумію Міхала Флоріана Жевуського.

Як же сталося, що тіло колись живої людини стало музейним експонатом та ким був пан Жевуський?

Михайло Флоріан Жевуський (Michal Florian Rzewuski) був учасником «усіх великих битв за часів правління короля Яна ІІ Казимира з козаками (зокрема, битви під Берестечком), турками, московитами, шведами, а також війни з турками в часи правління короля Яна ІІІ Собєського. У 1683 році брав участь у битвах з турками під Віднем 12 вересня (командував полком коронного гетьмана С.Яблоновського), Парканами 9 жовтня. У 1687 році супроводжував королевича Якуба Людвіка Собєського під час «виправи» на Кам’янець, де на полях битв був «розбитий паралічем». Його перевезли до Львова, де він помер 14 жовтня».

А чому ж він став музейним експонатом?  – Справа в тім, розповідає Галина Євгенівна, що радянська влада дуже хотіла знівелювати релігійні вірування християн. У цьому їм мав допомогти, як не дивно, католик Жевуський. У ті часи в багатих людей була така звичка – бальзамуватися. А ще – зберігати окремо нутрощі, даруйте за подробиці. До прикладу, в книзі «Кристинопіль 1692-1951» є розповідь про похорон Анни Потоцької.

Рештки М. Жевуського у Червоноградському музеї історії релігії. 2017 р.

«Забальзамоване тіло Анни виставили на високому катафалку в сокальському маєтку Потоцьких і там воно залишалося місяць… А у сокальському костелі оо. Бернардинів під сходами вівтаря в каплиці Матінки Божої урочисто було поховане у срібному окладі серце воєводини Потоцької». Ось через такий звичай польських магнатів і було збережене тіло Жевуського. І цим скористалися сповідники атеїзму. Оскільки Міхал брав участь у багатьох запеклих битвах, то й, логічно, мав би порушувати шосту заповідь «Не вбивай». Так от, з точки зору християн, тіло святих має властивість зберігатися впродовж століть і навіть має чудодійні властивості. Радянська влада на прикладі мумії Жевуського, який був забальзамований ще кілька століть тому, демонструвала – якщо підійти з точки зору науки, то зберегти можна будь-який труп. Навіть якщо ця людина була далекою від святості.

Ось так мрець переходив із одного музею до іншого – як свідчення руйнації християнських постулатів та перемоги наукового прогресу над невіглаством релігійних фанатиків.А тепер до містичного. Насправді, Міхал Жевуський наче покликаний руйнувати міфи. Зокрема, про екстрасенсорні властивості героїв популярних телешоу. Якщо пригадаєте, не так давно в Червоноград приїжджали ясновидці. Наче б то розслідувати зникнення місцевої мешканки. Тоді знімальна група завітала і до Палацу Потоцьких. Проте, як не натякали працівники музею на присутність в будівлі чогось незвичного та навіть моторошного, крім загальновідомих історичних фактів про Потоцьких, екстрасенси нічого розповісти не змогли. А тим часом Міхал спокійненько собі лежав у труні всього за кілька метрів.

Ось так руйнували міфи в часи Радянського Союзу.

Ще одна легенда – що наче б то пан Жевуський має якийсь зв’язок із Білою Пані Підгорецького замку. Адже прізвище нашого шляхтича та нелюда, котрий за легендою замурував власну дружину живцем у стінах палацу, – однакове.

Жевуські насправді були власниками прекрасної споруди у Підгірцях. І придбав її, за інформацією з тієї ж Вікіпедії, син Міхала – Станіслав Матеуш. Але аж у 1718 році. Його тато віддав Богу душу ще у 1687 році. А от родинний зв’язок із Вацлавом (чоловіком-вбивцею прекрасної Марії) відстежити взагалі важко. Станіслав мав сина, названий таким іменем, проте Вацлав Пйотр був одружений лише раз, мав з дружиною купу дітей і наче б то нікого нікуди не мурував.

Має наш палацовий мрець щось до того злочину чи ні, чи був у нього на душі якийсь інший гріх – хто зна. Проте його неприкаяне тіло, так і не передане землі, передається з одного музейного приміщення в інше, наче прокляте на вічні мандри та неспокій.

На момент публікації статті рештки М. Жевуського захоронені за християнським звичаєм у склепі Вишневських на Кристинопільському цвинтарі у Червонограді 3-го листопада 2017 року.

 

Автор: Алла Березюк.

Джерела: Ехо ЧервоноградаВікіпедія; “Кристинопіль 1692-1951”, Г. Гриник, О. Ярош-Замойська, Червоноград, 2010.

Залишити відповідь