Передача мощей Св. Климента Папою Інокентієм XIII 1758 року. Каплиця Св. Климента в Кристинополі. С. Строїнський.
Костел отців Бернардинів у Пржеворську (Республіка Польща) володіє безцінними мощами святого Климента, мученика перших століть християнства. Всупереч попереднім припущенням, це не є фрагменти мощей святого Климента I, Папи, а всього тіла іншого одноіменного мученика. Ми мало знаємо про життя Святого Климента Мученика, але ми можемо без сумніву сказати, що він помер за свою віру під час переслідувань, спрямованих римськими імператорами на послідовників Христа. Як і багато інших послідовників віри, він був похований у катакомбах.
Тіло було віднайдене під час розкопок, проведених у Римі у XVII ст. Переконання в тому, що знайдені рештки належали мученику, надала ампула біля кісток з сухою кров’ю. Звичка ранніх християн полягала в тому, щоб збирати кров тих, хто віддав своє життя за віру, і ставити в іх могилах такі посудини як символ жертви.
Каплиця Св. Климента в костелі Зіслання Святого Духа у Кристинополі, 1939 р.
У 1723 році цю реліквію від Папи Інокентія XIII (понт. 1721-1724) отримав Потоцький Франциск Салезій (1700-1772), староста белзький, згодом воєвода києвський. Цей магнат просив від Святого Престолу надати йому тіло якогось мученика, мотивуючи прохання бідністю на святих його рідних земель і бажання освятити заснований його дідом в 1695 році костел оо. Бернардинів в Кристинополі (тепер Червоноград, Україна). Папа задовільнив прохання і за допомогою кардинала Fabrizio Paolucci (1651-1726), головного вікарія Риму, 8 червня 1723 року подарував реліквію Потоцькому. Після прибуття до Польщі, тіло помістили в коштовну дерев’яну труну. 10 січня 1733 року єпископ Semuel Ozga (1680-1756), єпископ киівcький, зробив урочисте введення мощей в бернардинивський костел Святого Духа в Кристинополі. На пишній церемонії було велелюдно, були присутні представники як духовенства так і дворянства, міщани та селяни.
У 1758 році у монастирі була добудована каплиця, присвячена Святому Клименту, в якій і розмістили мощі. Вона була вкрита фресками авторства Станіслава Строїнського (1719-1802). На них було зображено акт передачі реліквії Папою Інокентієм XIII та апофеоз Святого Климента, показаного в обладунках та плащі, оточеного ангелами, що тримають пальму – символ мучеництва.
„Sanctus Clemens Martir” (Святий Климент Мученик). Мощі Св. Климента. Труна та подушечка з рештками. Сучасний стан.
Реліквія дуже шанувалась як вірнянами так і власниками Кристинополя. Коли в 1770 році в місті вибухнула епідемія, була організована процесія з Святою труною, в якій взяли участь священики та віруючі обох обрядів, після чого чума припинилася. Літопис Кристинопольського монастиря містить багато інформації про чудеса Святих мощей. У міжвоєнний період, в кожну п’ятницю Великого посту, мощі виставлялися під час служби.
У 1951 році було змінено кордон між Республікою Польща та Союзом Радянських Соціалістичних Республік, відбувся обмін територіями. Сокальщину замінили на частину Бескидів. Таким чином, Кристинопільська парафія опинилася за межами Польщі. Костел з монастирем згодом стали православною церквою Святого Володимира, а отців Бернардинів було виселено разом з мешканцями міста. Від’їжджаючі ченці взяли труну з мощами Святого Климента. Вони подалися до костелу оо. Бернардинів в Пржеворську. Спочатку мощі були поміщені у вівтар Святого Йосипа, а потім перенесені у вівтар Святого Хреста, де вони і знаходяться до сьогодні.
На фото вгорі: костел Зіслання Святого Духа та монастир оо. Бернардинів. Поштова листівка, 1906 рік.
Підготував: Юрій Гринів.
Джерело: Klasztor oo. Bernardynow w Przeworsku.
loading map - please wait...
