Восени 1940 року вздовж кордону Радянським Союзом було розпочато будівництво воєнної оборонної лінії, що значно збільшило присутність військових у регіоні. В Пархачі, в панському маєтку розмістилася перша прикордонна комендатура 91-го Рава-Руського прикордонного загону. До її складу входили чотири лінійні, тилова, а також резервна застави. У приміщенні сільської ради – училище перепідготовки червоних командирів. У м. Великі Мости – 158 кавалерійський полк.
На світанку 22 червня 1941 року німецькі війська після артпідготовки перейшли кордон, почали переправу через Західний Буг і Солокію, про що свідчать виписки з архівних документів. У ході запеклих боїв згоріло 92 господарства, майже вся частина села біля панського маєтку і дороги на Львів. У Пархачі залишилось 7 підбитих танків і багато вбитих солдатів. Німецькі воїни були поховані потім в окремих могилах, радянські – на місцях, де їх було вбито. Зокрема, 23 червня 1941 року мешканцями хутора Параньки та села Сілець було поховано біля хутора 17 радянських воїнів.
У кінці 1960-х років до гірницької школи звернувся мешканець Терех присілка Параньки з тим, що він на своїй прибудинковій ділянці виявив кістки людей. А оскільки при школі був гурток «Червоних слідопитів», звернувся саме сюди. Керівник гуртка вчителька історії Квашук Любов Василівна відповідно проінформувала військові органи у Сокалі. Як пригадують старожили, до поселення приїхали санепідемслужба та представники Сокальського військомату, які і розпочали дослідження останків. Все було огороджено, сторонніх не допускали до поховання. Роботи по розкриттю могил проводились солдатами у захисних масках.
Було виявлено, що це були радянські воїни, так як поруч з рештками тіл були знайдені залишки уніформи, фляги, ложки, гвинтівка зі штиком. Спочатку ці речі зберігалися у музеї бойової слави гірницької школи, а згодом були передані до аналогічного музею міста Львова. Також у одного бійця було знайдено рештки конверта, на якому було написано: «Омская область. Деревня Рябиновка». «Червоні слідопити» на чолі з Любов Василівною взялися до пошуків родичів загиблого. Невдовзі з військомату надійшла відповідь, що з такого населеного пункту лише один солдат служив на території Західної України у передвоєнний час – це Тюрло Георгій Йосифович, призваний Тевризським РВК.
За проектом відомого скульптора Я.І. Чайки у 1969 році тут було споруджено пам’ятник. Відкриття монументу відбулось 9 травня того ж року. Згідно рішення виконкому Гірницької селищної ради депутатів трудящих від 18 квітня 1971 р. № 28 прах 17 загиблих воїнів перенесено в братську могилу при монументі. Об’єкт взято на державний облік рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 183 від 05.05.1972 р.
На церемонії перепоховання останків радянських воїнів взяли участь військовослужбовці Великомостівської військової частини прикордонників, представники влади та жителі селища Гірник. На урочистості прибули також і рідні бійця Тюрло. У свій час одна з вулиць Гірника була названа на його честь. Тепер ця вулиця носить ім’я українського поета Василя Стуса.
Інформаційний напис на могилі: «22 червня 1941 року смертю хоробрих в боях за радянську вітчизну з німецько-фашистськими загарбниками полягли: Тюрло Г.Й. / Гурченко О. / Ширіков / і 14 невідомих радянських воїнів / Вічна слава героям!»
На фото вгорі: Братська могила радянських воїнів у Гірнику. 2020 рік.
Автор: Зінаїда Лучинець, вчитель історії Червоноградської загальноосвітньої школи №6, смт. Гірник.
loading map - please wait...
