На кладовищі у Сільці поховані переважно німецькі солдати 2-го та 9-го королівських прусських ландверних піхотних полків (LIR2 і LIR9) з Померанії, а також прусського 46-го резервного піхотного полку (RIR46) з Познані, які загинули 28–29 червня 1915 року поблизу Сільця.
Continue reading “Військове кладовище у Сільці”
Кристинопіль, як прикордонне місто, був приречений на швидке захоплення у Великій війні. На початку Першої світової Австро-Угорщина віддала все прикордоння на захист міському ополченню і невеликим групам піхоти та кавалерії. Вони діяли проти мобільних російських кавалерійських з’єднань, які весь серпень 1914 року наводили жах на околиці.
Continue reading “«Великий переполох» і міст без дощок — як Кристинопіль захищався від росіян у Першій світовій”
110 років тому, 18 липня 1915 року, австро-угорські солдати форсували річку Буг і звільнили місто Сокаль від російської окупації під час Першої світової війни. Окупація тривала трішки менше року – від серпня 1914 року. У визволенні міста брали участь елітні підрозділи, які залишили детальні ілюстровані матеріали тих подій, а також звичайні легкі піхотні підрозділи, про які оцифрованої інформації майже немає. Місто звільняли австрійці, німці, поляки, чехи, євреї…
Continue reading “Як австро-угорці звільнили Сокаль від першої російської окупації у 1915 році”
“Моє перо тремтить і випадає з рук на саму лише думку про нечувану жорстокість та море людської крові, пролите в Умані 1768 року. І лише обов’язок перед нащадками та прагнення правди спонукають мене до опису братовбивчої бійні, в якій загинуло кілька тисяч невинних душ” – так починає свою оповідь отець Корнило Срочинський, згадуючи події, які пізніше будуть відомі загалу, як “Коліївщина“.
Continue reading “Записки про гайдамаччину та події в Умані 1768 року”
На цій фотографії – нині неіснуючий мисливський будиночок поблизу села Гійче (12 км від Рави-Руської), де 1914 року відбувалися запеклі бої, в яких загинула половина складу австрійського ІІ полку тірольських стрільців разом із командиром – полковником Александром Брошем фон Ааренау (Alexander Brosch Edler von Aarenau), і під час яких потрапив у російський полон командир Другого батальйону Йоган (Ян) Ріттер фон Безард (Johann Baptist Andreas Caesar Ritter von Bezard) – топограф, дипломований географ Війська Польського і винахідник вдосконаленої моделі геодезичного приладу під назвою бусоль.
Continue reading “За кадром старої фотографії з Гійче”
Петро Миколайович Нестеров народився у 1887 році в Нижньому Новгороді в сім’ї офіцера-вихователя кадетського корпусу. У 1906 році після успішного закінчення Михайлівського артилерійського училища він служив у Владивостоці, де особисто розробив правила коригування стрільби з аеростата. У 1911 році Нестеров домагається зарахування в Гатчинську повітроплавальну школу. Там він освоїв програму навчання льотній справі і в травня 1913 року одержав призначення в 11-й корпусний авіазагін, а незабаром став і його командиром.
Continue reading “Меморіал пам’яті героя-авіатора Петра Нестерова”
Мабуть, кожен мешканець Червонограду, прогулюючись лісом біля міста, або йдучи до кладовища, зауважував великі бетонні ДОТи часів Другої світової війни. Дехто, можливо, навіть залізав в середину, але нічого, окрім голих бетонних стін, тут не побачив. То що ж було в середині та чому вони побудовані саме тут? Давайте розберемось.
Continue reading “Подорож дотами Струмилівського укріпрайону. Червоноград”
У квітні 1951 року біля лісової криївки в урочищі Морозівське, між селами Реклинець і Рокети (Кам’янко-Бузький р-н, Львівська область), протягом трьох днів тривав нерівний бій оборонців бункера УПА з військами НКВС.
Continue reading “Бій в урочищі Морозівське 1951 року”
У лавах Австрійської армії в роки Першої світової війни серед сотень тисяч військових втрат значилися й воїни з Реклинця та Стременя. Частина із них загинула, була поранена, або попала у полон. На відміну від російської армії, яка не дуже цікавилася життям солдата і його долею, австрійський уряд вчинив зовсім по-іншому.
Continue reading “Втрати серед реклинецьких солдатів у Першій світовій війні”
На військовому кладовищі часів Першої Світової війни у селі Сілець Червоноградського району, що розташоване при трасі Р-15 (Львів-Ковель), поховано 219 військовослужбовців, серед них – 108 австро-угорської армії (більшість із верхньо-австрійського піхотного полку ляндверу №2 та північно-богемського ляндверу №9) і 111 німецької армії (більшість із резервного піхотного полку №46). Військові загинули 28-30 червня 1915 року під час визволення Галичини від російської армії.
Continue reading “Меморіал австрійським воїнам”
Восени 1940 року вздовж кордону Радянським Союзом було розпочато будівництво воєнної оборонної лінії, що значно збільшило присутність військових у регіоні. В Пархачі, в панському маєтку розмістилася перша прикордонна комендатура 91-го Рава-Руського прикордонного загону. До її складу входили чотири лінійні, тилова, а також резервна застави. У приміщенні сільської ради – училище перепідготовки червоних командирів. У м. Великі Мости – 158 кавалерійський полк.
Continue reading “Братська могила радянських воїнів у Гірнику”
Було це ще в початках нашої визвольної боротьби. Увага проводу Української Галицької Армії, яка щойно орґанізувалася, звернена була на боротьбу за Львів. На пограничних теренах Галичини оперували, менш-більш независимо від себе, поодинокі ґрупи партизанським способом. До відділів, що оперували в районі Угнів-Белз, приділена була батерія поручника Івана Околота.
Continue reading “Під Кристинополем у січні 1919-го…”
У 1936 році у двоповерховому будинку польських осадників (польських переселенців міжвоєнного періоду) Прохири і Брожика в Скоморохах розміщувалася 13-а прикордонна застава Олексія Лопатіна. Цей маленький форпост Радянської армії героїчно бився в повному оточенні фашистських загарбників впродовж 11 днів. Continue reading “Подвиг прикордонної застави Лопатіна у Скоморохах. Міф чи реальність?”
Багато мостів стали відомими. Про багато війн було знято фільми на таких відомих мостах з відомими акторами. Імена, які запам’ятались нащадкам, тому, що там були вражаючі сцени, які можна представити, і можна було б зняти захоплюючий сюжет.
Про міст біля Кристинополя мовчать. Це був просто незначний дерев’яний міст, як і тисяча інших.
У 1941 році біля перил моста була невелика дощечка: “Граница” – кордон великої Російської імперії Сталіна. Continue reading “Кристинопільський міст”
22 червня 1941 року о пів на третю ранку я отримав наказ перехопити кур’єра на дорозі між містами Сокаль і Кристинопіль, оскільки вночі наша рота зайняла передові позиції і місце розташування командного пункту змінилося. У ці хвилини став займатися новий день. Спочатку яскравим світлом освітилися ширяючі високо в небі хмари. Потім в глибокій нічний чорноті почали розповзатися сірі сутінки, прорізані сонячними променями. У декількох сотнях метрів праворуч від нас стали проглядатися зарості чагарнику і групи дерев вздовж русла річки Буг. Над гладдю води висіли клапті туману. У попередні два тижні вдень і вночі ми часто продиралися через зламані верби до берега. Звивистий Буг був тут не дуже глибоким. Вода, що віддає чорнотою, була чистою, а ширина річки становила близько 15 метрів. Час від часу проглядалися вири. Потрапити в такий вир з явно вираженими межами було небезпечно для життя. Continue reading “Перший день війни очима солдата Вермахта”
Братські могили в Україні мають давню історію. Для загиблих воїнів видимі здалеку насипи створювали русичі у Київській Русі. Згодом цей почесний ритуал перейняли козаки Запорозької Січі, а у ХХ сторіччі – Січові стрільці. Continue reading “Лицарі духу. Січові стрільці Кристинополя”
30 років поруч з Червоноградом, знаходилася військова частина озброєна термоядерними ракетними комплексами. З 1959 року поблизу нашого міста розташувались три ракетні дивізіони 103-го ракетного полку, в/ч 32155 «Кокарда» РВСП (ракетні війська стратегічного призначення) СРСР. Continue reading “Військова частина РВСП «Кокарда»”
У смузі Київського особливого військового округу (КОВО) державний кордон СРСР охороняли прикордонники Українського округу в складі восьми прикордонних загонів. Начальником прикордонних військ був генерал-майор В. А. Хоменко, заступником по політчастині – бригадний комісар Я. Е. Масловський. В округ входили 90-й Володимир-Волинський, 91-й Рава-Руський, 92-й Перемишельський, 93-й Лісковський, 94-й Сколівський, 95-й Надвірнянський, 97-й Чернівецький, 98-й Любомильський прикордонні загони і Коломийська окрема прикордонна комендатура, а також 20-й і 22-й прикордонний загін і кілька окремих комендатур. Continue reading “Першими удар Вермахта прийняли прикордонники”
Дата: 18 липня 1944 р.
Ворог, відходячи у напрямку Сокаля, продовжує утримувати Бабинець, Потужицю. Обороняючись по західному берегу Західного Бугу, ворог створює сильний опір, намагаючись не допустити форсування ріки нашими частинами. Ведемо методичний вогонь з крупнокаліберноі артилерії по району переправи. Після обстрілу Добрачина самоходними установками 399 гв.тсап., ворог окремими критими автомашинами розпочав відступ по шосе у північному напрямку. Continue reading “Журнал бойових дій 40 гв. тбр. біля Кристинополя. День 1”
Бронепотяги УНР і УГА — броньовані потяги, які використовувалися українськими арміями під час радянсько-української війни 1918—1920 років. В УНР вони носили назву панцерники або панцерні потяги. Вони були взяті на озброєння армії УНР у кінці 1918 — початку 1919. Три імпровізовані бронепотяги були у Січових Стрільців ще під час антигетьманського повстання у листопаді 1918. Згодом до них додалися два справжні бронепотяги, успадковані від армії Гетьманату. У грудні 1918 у Києві почалося будівництво 4 нових бронепотягів. Continue reading “Бронепотяг Ч. 212”
В усі часи солдати – люди підневільні: вони підкоряються наказам своїх командирів і законам воєнного часу. Але за законами Божиими, за законами людської моралі, у випадку загибелі на полі бою мають право бути похованими по-людськи. Бо інакше їх незаспокоєні душі і через десятиліття , і через століття так чи інакше впливатимуть на життя нових поколінь. Continue reading “Два танкісти”
