З II-ї половини XVII століття в топозйомці земель беруть участь офіцери, перш за все інженер-офіцери, які поступово витісняють приватних картографів.
У 1763 році імператриця Марія-Терезія розпорядилася почати військово-топографічне картографування всього обширного комплексу земель імперії. Цей проект, реалізація якого була пов’язана з ім’ям наступного імператора – Йосипа II, відомий в практиці і науці як Йосипівське картографування, або топозйомка (Josephinishe Landesaufnahme).
“Карта Ф. фон Міга (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини”, Г. Петришин, Львів, 2006.
Картографічні матеріали квартирмейстерства Генерального штабу були виконані в 1749-1854 роках для 45 окремих австрійських коронних країв, сусідніх областей або земель. Картографами було охоплено простір середньої Європи: на півночі – від Нідерландів, до узбережжя Північного моря, до Західного Бугу в місці впадання його в Віслу і на південному сході – Валахія (частина нинішньої Румунії); на півдні – до узбережжя Адріатичного моря, Італія і Прованс на березі Середземного моря; на заході – південно-західна Німеччина і окремі землі Франції.
Перші 19 карт, що датуються 1763-1787 роками, увійшли в науку під назвою іосіфінскіх. Серед них карта коронного краю Королівства Галичини і Лодомерії, протяжністю від Сілезії до Буковини (15-а), оброблялася в 1779-1782 роках.
Йосифівська військова карта Галичини і Лодомерії, або, як зазвичай, її називають «Карта фон Міга» (за прізвищем керівника – інженера, обер-лейтенанта квартирмейстерства австрійського Генерального штабу), з урахуванням її секретності, ніколи не публікувалася. Україна офіційно не володіє копією цієї карти. Проте зараз вже існують “західні” видання, які доступні для широкого загалу.
Карти в межах коронних країв (як правило в масштабі 1:28 800) діляться на секції. Умовні позначення полягають в різнобарвному тонуванню великих поверхонь, на які нанесені відмітки чорною, коричневою та червоною тушшю.
4685 листів загальної йосипівської карти існують в 3-х варіантах: оригінали, чернетки та копії. Зберігаються в Військовому архіві Відня, де розділені на окремі справи – згідно з колишнім територіальним поділом і адміністративним підпорядкуванням.
Галичина.
В Галичині з 1772 року картографування виконувалося двома паралельними групами, в результаті чого були створені 2 карти – Йозефа Лізганіга і Фрідріха фон Міга. Задумана як загальна зйомка топографії для політичних і військових потреб, карта Лізганіга створювалася з 1772 і була закінчена в 1790 році. Через допущені неточності вона кілька разів доповнювалася і перевидавалася. Як додаток до цієї карті до 1794 року був створений список поселень Галичини, який складався з близько 10 000 назв населених пунктів.
“Galicja na jozefinskiej mapie topograficznej 1779-1783”, Polska akademia nauk, Warszawa, 2016.
Загальний обсяг йосифської карти коронного краю Галичини та Лодомерії складається з 413 аркушів. Дрібні фрагменти карти, які виходили за розмітну сітку, приєднувалися до сусідніх секцій. На карті-індексі, яка займала один лист, позначена структура розкладки і нумерація всіх листів, а на кожному з них – головні міста, найважливіші дороги і річки, назви прикордонних земель.
Усі карти – оригінал, чистовик і копія – виконані на папері, що наклеєний на тканину. Листи мають розмір приблизно 42 х 63 см. Копії трохи більшого формату за рахунок додаткової «облямівки» з боків карти, зокрема, в правій частині карт-копій кріпилося 8-сантиметрове поле з переліком поселень, зазначених на карті.
Масштаб карти – 1:28 800. Один лист карти при такому масштабі охоплював територію 1,6 х 2,44 милі або близько 4-х квадратних миль.
Назви поселень, зокрема міст, дано польською мовою, що ж стосується більшості топонімів – річок, гір, урочищ, також часто сіл, то по відношенню до них, як правило, використовувалися місцеві українські назви.
Над картою і описом до неї працювала велика група картографів, за кожним з яких були закріплені кілька секцій. Тож не дивно, що написи і інтерпретації умовних позначень на карті несуть на собі відбиток індивідуальності почерку кожного картографа.
Австрійські воєнні топографічні карти створювались в рамках трьох картографічних експедицій різних періодів: перша картографічна експедиція (карти фон Міга) 1779-1782 рр., друга картографічна експедиція 1806-1869 рр., третя картографічна експедиція 1869-1887 рр.
На фото вгорі: загальний вид листів Йосипівської карти.
Кристинопіль на карті Фрідріха фон Міга (1779-1782 рр.), “чернетка” – УВАГА! ~20Mb – лист №288.
Переглянути оригінали усіх трьох топографічних експедицій Йосипівських карт можна на картографічному ресурсі Mapire.
Детальніше про сучасне видання карти Ф. фон Міга – Mapa topograficzna Galicji (1779-1783) z Archiwum Wojennego w Wiedniu.
Автори: Філіп Гавриленко та Юрій Гринів.
Джерела: Замки і фортеці України; Вікіпедія; Mapire; “Карта Ф. фон Міга (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини”, Г. Петришин, Львів, 2006; “Galicja na jozefinskiej mapie topograficznej 1779-1783”, Polska akademia nauk, Warszawa, 2016.