На цьому місці знаходився цвинтар українського села Клюсів. У 50-х роках XX століття територія села стала частиною міста Червоноград.
Залишки клюсівського цвинтаря у Червонограді.
У 1951 році СРСР та Польща уклали договір про обмін ділянками територій, внаслідок чого місто Кристинопіль (стара частина міста Червоноград) і прилеглі до нього села опинилися в складі СРСР. Перейменоване на Червоноград місто розросталося, поглинувши старовинне село Клюсів.
Дата заснування Клюсова невідома, але 1768 року Польський сейм продав село київському воєводі Францішку Салезію Потоцькому, тодішньому власнику Кристинополя, і відтоді, як частина маєтку, Клюсів переходив від одного до іншого власника міста.
Пам’ятник воїнам ОУН-УПА, вихідцям з Кристинополя, Нового Двору та Клюсова.
Село простягалося у вигляді літери «Г» — від нинішньої вулиці Старої Шахтарської в бік Західного Бугу і по вулиці Івасюка до території школи-інтернату. Згідно з переписом населення, 1880 року у Клюсові проживали 376 мешканців, лише 11 з яких були римо-католиками. Обидві парафії — греко-католицька і римо-католицька належали до Кристинополя. У селі знаходилася дерев”яна філіярна греко-католицька церква Святого Івана Богослова, яка 1915 року, під час бойових дій, згоріла.
Наприкінці ХІХ століття у селі було близько 60 будинків, 4-класна українська церква і читальня товариства «Просвіта», а напередодні ІІ Світової війни у селі налічувалося майже 100 будинків.
1946 року усе українське населення села примусово виселили на територію Радянського Союзу. Спорожнілі українські хати поляки розбирали на дрова, а вцілілі зруйнували вже за радянских часів, розбудовуючи Червоноград.
Встановлений у 1990-х роках пам’ятник полеглим воїнам УПА вшановує пам’ять вихідців з Кристинополя та прилеглих до нього вже не існуючих сіл Новий Двір та Клюсів.
На фото вгорі: Пам’ятний хрест. “Тут стояла церква Івана Богослова, спалена в час війни у 1915 році”.
Джерело: Фундація розвитку Червонограда.
loading map - please wait...
