Кристина Анна Потоцька (26 липня 1643 р. – 06 травня 1699 р.) – дочка Єжи Любомирського, гетьмана польного коронного та Констанції Лігежанки. Після смерті матері, була віддана на виховання своїй тітці Анні не тільки в християнській благочесті, але й в рукоділлі та мистецтвах, в чому досягла великих успіхів, будучи дуже здібною. Це їй в майбутньому стане в нагоді, так як все життя возвеличувала Господа, складаючи вірші, прикрашала та оздоблювала різноманітні речі, а музичною грамотою оволоділа так, що годі було найти їй рівню.
Кристина Потоцька з дому Любомирських. Регіональний музей у Красноставі.
У 1661 році була видана заміж за Фелікса Потоцького, каштеляна Краківського, гетьмана коронного. Всі зауважували вроду дівчини і всякий хтів бути в її компанії, проте Кристина, якщо запідозрювала щось недобре, одразу таких людей уникала. Поводилась відповідно до свого стану, пристойно. Будучи розумною людиною, вона знала, як віддавати хвалу Господу та як господарювати в домі. Кожного дня виділяла певні години для молитв, читання Святого письма, на роботу по господарству та на рукоділля. Жінкам, зайнятим роботою, часто читала релігійну літературу, навчала віри та катехизису. Таємно займалась благодійністю, годувала бідних, допомагала шпиталям, викупляла невільників. Навчала інших робити добрі вчинки і слугувала взірцем для цього. В підтвердження її високої духовності та смирення свідчить наступний випадок: отримавши папір, в якому один зі слуг описав її добрі якості, в той же час спалила аркуш, наказавши більше ніколи такого не стверджувати. Проте, надалі, де тільки була можливість, надавала йому свою допомогу.
Фелікс Казимир Потоцький. Гетьман польний коронний. Засновник Кристинополя.
Кристина з великою відповідальністю відносилася до сповідей і причасть. Велику працьовитість виявляла в духовній поведінці, дотримуючись християнських чеснот, кожного разу намагаючись більш гаряче служити Богу. У 1655 році запорозькі козаки на чолі з Богданом Хмельницьким підступають до Сокаля. Поміж іншим спалюють дерев’яний костел та монастир Бригідок. В ім’я Арх. Михаїла Кристина зводить вже в камені костел та монастир. При ньому засновує братсво Св. Йосифа.
У 1699 році після триденних реколекцій, які вона вчинила, щоб відновити свій духовний стан, отримала страшну лихоманку. Після сповіді Господь прийняв до себе душу його ревносної служниці. Похована в криптах костелу Св. Франциска Ксаверія у Красноставі.
Фелікс Казимир Потоцький і Кристина Любомирська мали чотирьох дітей – Юзефа Феліціана, Єжи, Михаїла та Станіслава.
У той час на теренах Польщі панував тотальний католицький патріархат і не було традицією називати міста на честь жінок. Проте, вирогідно, бажаючи відзначити свою дружину за її людяність і невідступність від шляху справжньої християнки, Фелікс Потоцький ламає стереотип і увіковічнює пам’ять дружини, називавши свою «столицю» Кристинополем – “містом Кристини”.
Автор: Юрій Гринів.
Джерела: Wieczory Pielgrzyma, tom II, Stefan Witwicki, Paryz, 1842; Wikitree; Wikipedia.