В кінці ХІХ століття українця Олександра Мишугу вважали “королем тенорів” та володарем найкращого ліричного голосу. На світовій сцені його ставили в один ряд з Карузо та Шаляпіним, на українській – із Соломією Крушельницькою та Модестом Менцинським. Афіші з його іменем висіли на театрах Риму й Мілану, Парижу та Лондону, Берліну і Відня, Петербургу і Варшави, Кракова та Києва і, безумовно, рідного Львова.
Олександр Пилипович Мишуга (Олександер Мишуґа); псевдонім – Філіппі-Мишуга; англ. Mishuga Oleksandr, пол. Myszuga Aleksander, рос. Мишуга Александр; 7 (20) червня 1853, c. Новий Витків – 9 березня 1922, Фрайбург) – український оперний артист (лірико-драматичний тенор) і вокальний педагог. Також проявив себе як меценат.
Він був відомим і дорогим оперним співаком. Черги за квитками на виступи Мишуги люди займали за 2 доби до відкриття кас, а після вистав його на руках несли прямо до екіпажу, кидаючи під ноги квіти. Світові музичні критики визнавали Олександра Мишугу одним із найприємніших ліричних тенорів епохи.
Помер у німецькому Фрайбурзі. Після смерті співака його друзі, виконуючи заповіт, перевезли його прах на батьківщину і 29 вересня 1922 року поховали у рідному Новому Виткові. Могила знаходиться на місцевому цвинтарі.
“Світової слави оперовий артист. Співак, що весь труд свого життя, славу та майно рідному краєві в жертву приніс!” – свідчить епітафія на могилі артиста.
Джерела: Історична правда, Вікіпедія.
loading map - please wait...
