Місто Кристинопіль постало на землях села Новий Двір. Згадка про цей хутір вперше з’являється у 1613 році в монастирських книгах католицького ордену братів-бернардинів з Сокаля, які на той час опікувались римсько-католицькою громадою у Новому Дворі. У 1692 році Фелікс Казимир Потоцький засновує Кристинопіль. А вже у 1695 році виділяє кошти і для нового міста будує дерев’яний костел Зіслання Святого Духа. Цей храм передає отцям чину Бернардинів і заповідає їм опікуватися католиками, що проживають у містечку.
Відкриття церкви св.Володимира на честь 1000-ліття Хрещення Русі України. 05.06.1988 р.
Невдовзі пожежа знищила дерев’яний костел, тому у 1701 році розпочинається спорудження нового мурованого костелу у стилі бароко, яке знову фінансує Фелікс Потоцький.
У 1747 році благодійник храму, внук Фелікса, Францішек Салезій Потоцький фінансує будівництво монастиря при костелі, які створюють разом архітектурний комплекс з внутрішнім двором посередині. У 1755 році у храмі був встановлений орган, а у 1758 році, справа від головного вівтаря, була побудована каплиця для мощів св. Климента, які Францішек Салезій у 1723 р. отримав від Папи Римського Інокентія XIII для нового храму. У 1752 році до храму була привезена з Риму частинка Святого хреста, який віднайшла в Єрусалимі св. Гелена.
Інтер’єр храму прикрасили художники Д. Бальцані (1751, картини) і С. Строїнський (1756—1758, фрески). Навколо центральної частини розміщувалися статуї святих Бернара та Франциска. Вівтар фланкували статуї пап Григорія та Урбана, що зараховані до сонму святих. У святині знаходилась також ікона Бичування Ісуса Христа оздоблена срібною короною та шатою.
Підземні крипти костелу належать ще до першої будівлі храму. Це підтверджується відмінностями у техніці кладки крипт і більш пізніх елементів споруди. З самого початку вони будувалися як усипальниця роду Потоцьких. В різні часи тут були поховані власники Кристинополя – Фелікс Казимир, Юзеф Феліціан, Францішек Салезій Потоцькі та члени їх сімей. Також тут спочивали монахи ордену Бернардинів, конфедерати, що полягли в боях 1769-1772 рр., адвокат Потоцьких Вишолковський, їх лікар Макферлан, управляюча Коссаковська, а також шляхтичка старостина Тереза Вишневська. – Ян Чернецький “Малий король на Русі і його столиця Кристинопіль”, Краків, 1939 р.
Церква Святого Володимира у Червонограді. Сучасний вигляд.
Пожежа 1852 р. знову зруйнувала костел і монастир, але в 1854 році вони були повністю відновлені. У 1927 році храм реставрували, про що свідчить напис на плиті, розміщеній на головному фасаді (?).
У 1885 році трохи більше тисячі парафіян обслуговував о. Кресцент Єзьорський, а в 1903 році майже двома тисячами вірних опікувався о. Дионізій Любовецький. У 1912-1913 рр. – о. Франциск Вожний, до 1929 р. – о. Єремій Бохенек, до 1936 р. – о. Альберт Мруз, до 1940 р. – о. Андрій Смолень і остатнім настоятелем парафії від 1940 року був о. Юрій Білецький.
До кристинопольської парафії належало у 1936 році 13 сіл, зокрема Борятин, Добрячин, Клюсів, Маджарки, Новий Двір, Пархач, Сілець та Завишень.
Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Пархачі. Фото 1937 р.
Парафія проіснувала до 1951 року, до входження міста до складу УРСР. Останню святу службу в цьому храмі відслужив, отець Юрій Білецький. У цей час костел і монастир закривають, а їх приміщення використовуються радянською владою для інших потреб. Тут розміщувались меблевий склад, ДОСААФ, приміщення любительської колективної радіостанції, туриристичний клуб «Шахтар» та інше.
Як відомо з історії, на переломі 80-90 рр. ХХ ст. політична ситуація у Радянській Україні змінилася. Настав час “перебудови”. Це дало можливість для відродження церков на Україні. У 1988 році віряни знову збираються на молитву біля храму. В цьому ж році державна влада передає дуже знищені будівлі костелу та монастиря громаді Української Автокефальної Православної Церкви.. Завдяки пожертвам жителів міста зведено п’ять куполів, будівля отримує новий вигляд і стає церквою Св. Володимира. У процесі відбудови храму у його правій частині за входом до крипт будівельники знаходять авіаційний снаряд часів Великої Вітчизняної війни.
Римо-католикам віддають в розпорядження для служінь каплицю в селі Межиріччя, яка була побудована у 1903 р. і обслуговувалася отцями Бернардинами з Кристинополя. Після встановлення радянської влади каплиця в різні роки слугувала як пекарня, склад, буфет та навіть як музей прикордонних військ.
На фото вгорі: костел Зіслання Святого Духа у Кристинополі, 1939 р.
Автор: Наталя Гігош.
Джерела: Парафія Зіслання Святого Духа, Вікіпедія, Filosokal.
loading map - please wait...
