Було це ще в початках нашої визвольної боротьби. Увага проводу Української Галицької Армії, яка щойно орґанізувалася, звернена була на боротьбу за Львів. На пограничних теренах Галичини оперували, менш-більш независимо від себе, поодинокі ґрупи партизанським способом. До відділів, що оперували в районі Угнів-Белз, приділена була батерія поручника Івана Околота.
По заняттю Белза ворожими відділами 28 січня 1919 р., подалася батерія в напрямі Кристинополя. Дорога була тяжка, коні помучені, гарматчики невиспані, зголоднілі і перемерзлі. — В 10 год. вечером занято кватири в західнім кінці Кристинополя. Командант батерії удався до команди відтинка, яка находилася в „середмістю” Кристинополя, по нові прикази. Приказ звучав: Батерія візьме участь в загальнім наступі на Белз. Початок наступу 29. січня 8 год. рано. Переконування команданта батерії, що з огляду на страшну перевтому людей і коней приказ є майже неможливий до переведення, не мали успіху. На жадання вручено йому цей приказ на письмі. З тим відїхав він до постою батерії. Ані словом нікому про це не згадуючи, о год. 3. рано заалярмував батерію. Годину пізніше машерував вже в напрямі Белза. — Піхота, що майже вся з Белзького відтинка скупчилася була в КристинопоЛІ, мала по приказу вирушити з Кристинополя о год. 2 рано.
По одногодиннім марші переходила батерія через село Острів. В селі панувала тишина. Селяни спали, або вдавали, що сплять. Тільки зза угла одної хати боязко виглянув чоловік, який — як оказалося — був тамошній жандарм. Запитаний, як давно переходила туди наша піхота, — відповів, що цеї ночі з Кристинополя ніяке військо в сторону Белза ще не переходило, та що нашого війська тут немає; тільки він лишився, бо він таки з того села, з Острова. Батерію задержано. Вислано кінну розвідку в напрямі села Жабче. В розмірно короткім часі вернула розвідка з таким звітом: В Жабчу незвичайний рух, гамір і крик. Стрівожені селяни з крайних хат сказали розвідці, що до села зі сторони Белза прибула якраз польська кавалерія. Про скількість її не можна було довідатись. Сама розвідка бачила тільки трьох їздців, що увихалися поміж хатами. Наша піхота не переходила цеї ночі через Жабче. Звіт батерійної розвідки потверджував отже слова жандарма. Тепер вже не було сумніву, що або приказ загального наступу на Белз відкликано, а відклику батерії не доручено, або, що також не було виключеним, піхотинці по причині перевтоми приказу не виконали. В кожному разі батерія знайшлася в недуже то приємній ситуації. Мимо цього рушила повільним кроком дальше. Але недовго прийшлось їй машерувати. Вже з першого горбка за селом показались на дорозі з Жабча до Острова у віддалі 4 км два швадрони ворожої кавалерії. Батерія дала ще на борзі кілька стрілів і скорим маршом вернулась до Кристинополя.
Командант дав приказ заняти позицію на західнім вибіжку Кристинополя, при дорозі до Острова. Сам, як лиш кінь міг зарвати, пігнав до команди відтинка, щоби розвідатись про загальну ситуацію та повідомити, що Кристинопіль загрожений. Сотник Петрик, який сповняв тоді службу команданта відтинка, заявив, що приказ наступу на Белз справді не був відкликаний, але по причині страшної перевтоми піхотинці його не виконали. Батерія мала бути про цей стан повідомлена. Дивно йому, чому цього його наказу не виконано. Ніяк не хотів повірити, щоби ворожа кавалерія була вже в Острові. Всеж таки видав зарядження для оборони Кристинополя. З тим командант батерії відійшов.
По дорозі стрінув відділ, зложений з 30 людей, що сповняв службу полевої жандармерії. Командан- том відділу був хорунжий Козак. Довідавшись в коротких словах про ситуацію, на просьбу команданта батерії вирушив Козак зі своїм відділом до батерій- ного становища як піхотна охорона батерії. Ще відділ не вспів як слід уставитись по боках батерійного становиша в розстрільну, як вже на дорозі з Острова в похіднім порядку появилась польська кавалерія. Батерія отворила вогонь. Ворожа кавалерія розвинулась в боєвий порядок і пустилась до атаки. Безнастанний, скорий і цільний гарматний огонь та відтак крісові стріли охорони проріджували ряди атакуючих. Всеж таки кавалерія зближалася скорим темпом, наскільки позваляв на це глубокий сніг на полі. Становищу батерії ставало надзвичайно грізним. Піхотинці з її охорони почали вже поодиноко цофатись в зад. Батерія перейшла на картачі. Гарматчики хотіли дорого продати своє життя. Один картач, що змів пятьох, збитих в купку, відважно атакуючих кавалеристів, між ними й команданта швадрону, вирішив боротьбу на користь батерії. Зперед гарматніх дул зачали ворожі їздці розбігатись на боки і чим скорше подаватись в зад. Батерія переслідувала їх нестримним батерійним огнем аж до Острова. По полі, вздовж дороги Кристинопіль-Острів, лежали ранені люди й коні. Атак був з великою стратою для атакуючих відбитий. Мимо цього батерія була приневолена відступити негайно за Буг, бо в часі її ри- зиковної боротьби з ворожою кавалерією піхота без вистрілу і порядку опустила Кристинопіль і перейшла на другу сторону Буга.
Джерело: Поручник УГА Іван Околот, “Під Кристинополем” – “Літопис Червоної Калини”, ч. VII-VIII 1930 р., с. 13-14. Львів.
У 20-х числах січня 1919 року польське військо оточило Угнів; малочисельні українські відділи почали відступати вздовж залізниці у напрямку села Корчів. Зайнявши Угнів, противник скерував удар на Белз і Кристинопіль. Невдовзі він захопив Белз, села Жужіль, Жабче, Острів, 27 січня наблизився до Кристинополя. У Новому дворі (Кристинопіль) перебувала артилерійська батарея поручника Івана Околота, яка «обслуговувала» весь північно-західний фронт. Побачивши ворожу кінноту, що швидко наближалася до міста, Іван Околот наказав гарматникам відкрити по ній картечний вогонь. Атака захлинулась. Водночас польська кавалерія потрапила під обстріл чети польової жандармерії, якою командував хорунжий Козак. Розсипавшись і зазнавши втрат, кіннотники подались у бік села Острова.
Тоді ж відбувся бій у Кристинополі — 28 січня 1919 року, артилеристи батареї поручника Івана Околота не дозволили уланам підполковника Владислава Бєліни-Пражмовського раптовою атакою заволодіти мостом через Західний Буг. Стрільці УГА, завзято обороняючись, почали відходити через Західний Буг у напрямку села Бендюги. Польське військо зайняло Кристинопіль. Міст через Західний Буг залишився в руках українських військ, що на правому березі ріки перегруповували свої сотні й наводили в них порядок. Поляки втримались у Кристинополі 2 дні. У ніч з 29 на 30 січня курінь поручника Михальчука з 5-ї Сокальської бригади УГА зробив відчайдушний марш у напрямку Жужеля, де розмістилися штаб польських військ і табір карного кінного полку майора Бєліни Пражмовського. Раптова атака й чітко скоординовані дії принесли перемогу, польський тиловий табір втратив 28 чоловік убитими, чимало поранених; в руки куреня потрапив обоз зі зброєю і харчами. Відразу після розгрому штабу в Жужелі на польські війська, що намагались закріпитися в Кристинополі, почали наступати перегруповані за Бугом петлюрівці Єрощука, холмщани хорунжого Марчука, кошова сотня Іванця та сотні четарів Ковальчука й Лаха. Вони змусили противника залишити Кристинопіль; по дорозі відступаючі польські відділи помстилися за поразку — жителям Жужеля — спалили все село, залишивши в ньому і своїх убитих — уже не встигали їх забрати, бо на п’яти наступала стежа угнівської кавалерії Михайла Палюшка, а з Кристинополя наближались інші перегруповані загони.
Джерело: Вікіпедія.