Під Кристинополем у січні 1919-го…


Було це ще в початках нашої визвольної боротьби. Увага проводу Української Галицької Армії, яка що­йно орґанізувалася, звернена була на боротьбу за Львів. На пограничних теренах Галичини оперували, менш-більш независимо від себе, поодинокі ґрупи партизанським способом. До відділів, що оперували в районі Угнів-Белз, приділена була батерія поручника Івана Околота.

По заняттю Белза ворожими відділами 28 січня 1919 р., подалася батерія в напрямі Кристинополя. Дорога була тяжка, коні помучені, гарматчики неви­спані, зголоднілі і перемерзлі. — В 10 год. вечером занято кватири в західнім кінці Кристинополя. Командант батерії удався до команди відтинка, яка на­ходилася в „середмістю” Кристинополя, по нові прикази. Приказ звучав: Батерія візьме участь в загаль­нім наступі на Белз. Початок наступу 29. січня 8 год. рано. Переконування команданта батерії, що з огляду на страшну перевтому людей і коней приказ є майже неможливий до переведення, не мали успіху. На жа­дання вручено йому цей приказ на письмі. З тим відїхав він до постою батерії. Ані словом нікому про це не згадуючи, о год. 3. рано заалярмував батерію. Годину пізніше машерував вже в напрямі Белза. — Піхота, що майже вся з Белзького відтинка скупчилася була в КристинопоЛІ, мала по приказу вирушити з Кри­стинополя о год. 2 рано.

“Літопис Червоної Калини”, ч. VII-VIII 1930 р. Львів.

По одногодиннім марші переходила батерія через село Острів. В селі панувала тишина. Селяни спали, або вдавали, що сплять. Тільки зза угла одної хати боязко виглянув чоловік, який — як оказалося — був тамошній жандарм. Запитаний, як давно переходила туди наша піхота, — відповів, що цеї ночі з Кристи­нополя ніяке військо в сторону Белза ще не пере­ходило, та що нашого війська тут немає; тільки він лишився, бо він таки з того села, з Острова. Батерію задержано. Вислано кінну розвідку в напрямі села Жабче. В розмірно короткім часі вернула розвідка з таким звітом: В Жабчу незвичайний рух, гамір і крик. Стрівожені селяни з крайних хат сказали роз­відці, що до села зі сторони Белза прибула якраз польська кавалерія. Про скількість її не можна було довідатись. Сама розвідка бачила тільки трьох їздців, що увихалися поміж хатами. Наша піхота не пере­ходила цеї ночі через Жабче. Звіт батерійної розвідки потверджував отже слова жандарма. Тепер вже не було сумніву, що або приказ загального наступу на Белз відкликано, а відклику батерії не доручено, або, що також не було виключеним, піхотинці по причині перевтоми приказу не виконали. В кожному разі ба­терія знайшлася в недуже то приємній ситуації. Мимо цього рушила повільним кроком дальше. Але недовго прийшлось їй машерувати. Вже з першого горбка за селом показались на дорозі з Жабча до Острова у віддалі 4 км два швадрони ворожої кавалерії. Ба­терія дала ще на борзі кілька стрілів і скорим маршом вернулась до Кристинополя.

Командант дав приказ заняти позицію на західнім вибіжку Кристинополя, при дорозі до Острова. Сам, як лиш кінь міг зарвати, пігнав до команди відтинка, щоби розвідатись про загальну ситуацію та повідо­мити, що Кристинопіль загрожений. Сотник Петрик, який сповняв тоді службу команданта відтинка, заявив, що приказ наступу на Белз справді не був відкли­каний, але по причині страшної перевтоми піхотинці його не виконали. Батерія мала бути про цей стан повідомлена. Дивно йому, чому цього його наказу не виконано. Ніяк не хотів повірити, щоби ворожа кавалерія була вже в Острові. Всеж таки видав за­рядження для оборони Кристинополя. З тим коман­дант батерії відійшов.

По дорозі стрінув відділ, зложений з 30 людей, що сповняв службу полевої жандармерії. Командан- том відділу був хорунжий Козак. Довідавшись в ко­ротких словах про ситуацію, на просьбу команданта батерії вирушив Козак зі своїм відділом до батерій- ного становища як піхотна охорона батерії. Ще від­діл не вспів як слід уставитись по боках батерійного становиша в розстрільну, як вже на дорозі з Острова в похіднім порядку появилась польська кавалерія. Батерія отворила вогонь. Ворожа кавалерія розвину­лась в боєвий порядок і пустилась до атаки. Безна­станний, скорий і цільний гарматний огонь та відтак крісові стріли охорони проріджували ряди атакуючих. Всеж таки кавалерія зближалася скорим темпом, на­скільки позваляв на це глубокий сніг на полі. Ста­новищу батерії ставало надзвичайно грізним. Піхо­тинці з її охорони почали вже поодиноко цофатись в зад. Батерія перейшла на картачі. Гарматчики хо­тіли дорого продати своє життя. Один картач, що змів пятьох, збитих в купку, відважно атакуючих ка­валеристів, між ними й команданта швадрону, вирі­шив боротьбу на користь батерії. Зперед гарматніх дул зачали ворожі їздці розбігатись на боки і чим скорше подаватись в зад. Батерія переслідувала їх нестримним батерійним огнем аж до Острова. По полі, вздовж дороги Кристинопіль-Острів, лежали ра­нені люди й коні. Атак був з великою стратою для атакуючих відбитий. Мимо цього батерія була при­неволена відступити негайно за Буг, бо в часі її ри- зиковної боротьби з ворожою кавалерією піхота без вистрілу і порядку опустила Кристинопіль і перейшла на другу сторону Буга.

Джерело: Поручник УГА Іван Околот, “Під Кристинополем” – “Літопис Червоної Калини”, ч. VII-VIII 1930 р., с. 13-14. Львів.


У 20-х числах січня 1919 року польське військо оточило Угнів; малочисельні українські відділи почали відступати вздовж залізниці у напрямку села Корчів. Зайнявши Угнів, противник скерував удар на Белз і Кристинопіль. Невдовзі він захопив Белз, села Жужіль, Жабче, Острів, 27 січня наблизився до Кристинополя. У Новому дворі (Кристинопіль) перебувала артилерійська батарея поручника Івана Околота, яка «обслуговувала» весь північно-західний фронт. Побачивши ворожу кінноту, що швидко наближалася до міста, Іван Околот наказав гарматникам відкрити по ній картечний вогонь. Атака захлинулась. Водночас польська кавалерія потрапила під обстріл чети польової жандармерії, якою командував хорунжий Козак. Розсипавшись і зазнавши втрат, кіннотники подались у бік села Острова.

Панцирник «Кресовець», що використовувався польськими силами у протистоянні з УПА з травня 1919 року. Вікіпедія.

Тоді ж відбувся бій у Кристинополі — 28 січня 1919 року, артилеристи батареї поручника Івана Околота не дозволили уланам підполковника Владислава Бєліни-Пражмовського раптовою атакою заволодіти мостом через Західний Буг. Стрільці УГА, завзято обороняючись, почали відходити через Західний Буг у напрямку села Бендюги. Польське військо зайняло Кристинопіль. Міст через Західний Буг залишився в руках українських військ, що на правому березі ріки перегруповували свої сотні й наводили в них порядок. Поляки втримались у Кристинополі 2 дні. У ніч з 29 на 30 січня курінь поручника Михальчука з 5-ї Сокальської бригади УГА зробив відчайдушний марш у напрямку Жужеля, де розмістилися штаб польських військ і табір карного кінного полку майора Бєліни Пражмовського. Раптова атака й чітко скоординовані дії принесли перемогу, польський тиловий табір втратив 28 чоловік убитими, чимало поранених; в руки куреня потрапив обоз зі зброєю і харчами. Відразу після розгрому штабу в Жужелі на польські війська, що намагались закріпитися в Кристинополі, почали наступати перегруповані за Бугом петлюрівці Єрощука, холмщани хорунжого Марчука, кошова сотня Іванця та сотні четарів Ковальчука й Лаха. Вони змусили противника залишити Кристинопіль; по дорозі відступаючі польські відділи помстилися за поразку — жителям Жужеля — спалили все село, залишивши в ньому і своїх убитих — уже не встигали їх забрати, бо на п’яти наступала стежа угнівської кавалерії Михайла Палюшка, а з Кристинополя наближались інші перегруповані загони.

Джерело: Вікіпедія.


Hotels24.ua Отели за полцены и реальные отзывы гостей!

Залишити відповідь