Пором на Бузі

Пороми (плавзасоби) здавна використовувались для перевезення пасажирів і транспортних засобів з одного берега на інший. Вони з’явилися тоді, коли у людини виникла потреба долати перешкоди на своєму шляху. Слово пором походить від прасл. *pormъ і пов’язане з дієсловом *perti — «рухатися», «перти».

Пором на р. Буг у Кристинополі на поштовій листівці 1904 року.

Перші згадки про пороми з’явилися ще у праці давньоримського письменника Авла Гелія «Аттичні ночі», де він перелічує назви плавзасобів. Поромники стають героями казок і міфів. Найвідоміший з них  — Харон, перевізник душ померлих у загробний світ. Слово «пором» активно використовувалось ще в старослов’яській мові. А це означає, що поромами українці користувалися з давніх-давен. На Бузі (нині — Зах.Буг) до будівництва мостів існували пороми, які допомагали сполучати Кристинопіль з селом Бендюга, а також біля Сокаля – у селах Забужжя і Ульвівок.

На поштовій листівці 1904 року ми бачимо несамохідний (канатний) вантажно-пасажирський пором-пліт на річці Буг між Кристинополем та с. Бендюга. Джерелом енергії для руху порома слугувала мускульна сила поромника. На таких поромах переважно перевозили пасажирів, будівельні матеріали (деревину, цеглу, тощо).

Пором через р. Буг поблизу Кристинополя на австрійській військовій карті середини XIX ст.

Та поромами не запезпечувалось постійне сполучення між берегами. Під час повеней та значного підняття рівня води, вони були непридатними. В таких випадках в якості порома використовувались так звані крипи. Крипи — це спеціальні широкі човни, котрі також можна назвати поромами, але самохідними. Пороми припиняли свою роботу з настанням зими, коли починала формуватись крига. Взимку, за умови міцної криги, сполучення між берегами здійснювалось за допомогою саней.

Із розвитком технологій на зміну поромам прийшли мости. Мости, як і зокрема міст між Кристинополем та Бендюгою, був збудований перед Першою світовою війною. Тож пороми на річках басейну Західного Бугу стали лише згадкою на світлинах.

На фото вгорі: пором на р. Буг у Кристинополі на поштовій листівці 1904 року (кольори штучні).

 

Автор: Іван Напора.

Джерела: Sokalski Bronislaw. “Powiat Sokalski pod wzglendem geograficznym, etnograficznym, historycznym I ekonomicznym”, Lwow, 1899. S.437; Гриник Г., Ярош-Замойська О. “Кристинопіль (1692-1951)”. / Передмова Б. Чайковського. – Червоноград, ТзОВ «ЮЕКС», 2010. – 256 с.: іл.; Мандри.

Залишити відповідь