Придорожні хрести у місті Червонограді


Здавна, а особливо з початку ХVIII ст., на землях України споруджувалися придорожні хрести та «фігури». Звичай ставити такі хрести прийшов в Україну із Західної та Центральної Європи. В Галичині на головних шляхах, навіть на відрізку одного кілометра, можна було побачити їх часом більше десятка.

Це були намогильні, поклінні, придорожні хрести і «фігури». Біля них проводили молебні за урожай, охорону села, громади – перед мором, стихійним лихом. Хрести і «фігури» встановлювались на місцях трагічних подій, нещасних випадків або якихось інших пам’ятних дат місцевого люду. Багато із них були дерев’яними і їх понищив час, кам’яні нищили «невдячні» нащадки, але частина їх вціліла.

У місті Червонограді (до 1951 року Кристинопіль) Львівської області зберіглася одна давня фігура та встановлено 3 нових придорожніх хрести.

Придорожній хрест на межі колишніх Кристинополя та Нового Двору. Фото 2012 р.

Теперішній Червоноград, у своїй старій  частині міста, поєднав два населених пункти – м. Кристинопіль та с. Новий Двір. Вже на початку ХХ ст. ці два населені пункти адміністративно розділялися лише вулицями. Межа між ними проходила кривою лінією і частково проходила тепер по вул. В.Бобинського (одним крайнім боком) далі частково по вул. Св. Володимира (в сторону об’їзної дороги на Львів) аж до вул. Лесі Українки. На роздоріжжі між вулицями Володимира Великого, де дорога робить крутий поворот, та вулиці Василя Бобинського стоїть бароковий придорожній хрест який місцеві жителі називають фігурою (фото 1). Це роздоріжжя – межа між Кристинополем та Новим Двором. Фігура – пам’ятник історії та архітектури ХУІІІ ст. Це висока – висота 7 м. і чотирикутна у своїй основі – довжина 1,5 м. споруда стилізована у вигляді храму. Її три цоколі завершені карнизами. По кутах верхнього цоколю вимуровані чотири гранені колони і на них стоїть куполоподібне накриття. А зверху над всією композицією – невеликий металевий хрест з дуже довгою вертикальною поперечкою, яку видно поміж верхніми колонами і яка нижнім кінцем входить у верхній цоколь. Сама споруда збудована із цегли, обштукатурена цементом та побілена білим вапном.

Хрест на Вічевій площі Червонограда. Фото 2012 р.

На споруді – хресті  немає ніяких написів або дат. Тому існують різні версії. Офіційну подає Червоноградський відділ культури у списку “Пам’ятки історії міста Червонограда”. Він значиться як “Памя’тник на честь розгрому турецьких завойовниківу 1672 році”  (Ріш.№183, 05.05.1972). Невідомо на чому базується ця інформація.  Відомі давні  письмові джерела не подають такої інформації. У книзі “ Powiat Sokalski”, яка вийшла у Львові у 1899 році, її автор Броніслав Сокальський  у розділі “Фігури муровані придорожні” ( ст.347) пише так:“Фігура в Кристинополі  є пам’яткою з битви конфедератів з москалями”. Відомо, що 28 травня 1769 року  російські війська, розшукуючи конфедератів Барських,  напали на Кристинопіль і між ними тут велися бойові дії. В цих боях загинуло 123 конфедерати. Конфедерати були поховані у місці, яке називалось “Пасіка” – при дорозі до села Острів насипали могилу і поставили хрест (ст.398).

У Червоноградській філії є, найближчою до тих часів, карта фон Міга 1783 року. На ній є позначено  хрест, але він позначений  у зовсім іншому місці, аніж  те де розміщена фігура про  яку описується. Є у музеї є і карта 1894 року, це рік який передував виданню книги  “Powiat Sokalski”. На цій карті уже є позначено мурований придорожній хрест. Ймовірно, саме про нього і писав Броніслав Сокальський. Проте, позначення розміщення цього хреста зовсім не збігається із тим який позначений на карті фон Міга і також не зовсім відповідає тому де стоїть теперішня фігура. Позначений на карті придорожній хрест розміщувався по тій же дорозі, але більш на південь від описуваної мною фігури.І знаходився він на території Нового Двору. На мій погляд,  на місці описаної Броніславом Сокальським фігури, зараз стоїть придорожна капличка. Ця капличка зараз оновлена, але вона за спогадами старожилів там стоїть ще з давніх часів.

Описувана мною барокова фігура стоїть на пограниччю колишнього Кристинополя та Нового Двору. Перші письмові згадки про Новий Двір відносяться до 1613 року, а місто Кристинопіль засноване у 1692 році. Відомо, що церква села Нового Двору з 1765 року стала «філіярною» церквою монастиря оо. Василіан у Кристинополі. Але доки вона була діючою, поки що, невідомо. На карті 1783 року вона не позначена, можливо її на цей час уже не було.

Придорожній хрест по вул. Й. Сліпого у Червонограді. Фото 2012 р.

Як згадував колишній житель Кристинополя, покійний тепер, Зенон Войнович: «Там, де зараз хрест колись була церква Святого Василія, тому тут і справляли празник у це свято – це мені розповідали старші люди…». З покоління у покоління передавалася інформація про місцеву церкву. Отже, можна припустити, що  даний пам’ятник історії та архітектури є збудований на місті першого релігійного храму на землях теперішнього Червонограда. Відомий факт, про нього розповідав колишній житель села Новий Двір, а тепер міста Червонограда п. Євген Козюк, як у середині 1950-х років (він тоді працював завідуючим комунгоспом) представники радянської влади хотіли зруйнувати цей хрест і навіть пригнали ввечері трактор але канат, який привезли ще зранку, до того часу пропав, а може то були причини не від людей залежні. Більше спроб зруйнувати придорожній хрест не було.

У  Червонограді при дорогах можна побачити нові придорожні хрести, які збудовані як на місці давніх зруйнованих так і в нових частинах міста. Перший з них появився у 1991 році. Він встановлений на центральній плоші міста – імені Тараса Шевченка, неподалік міської Ради та Народного дому (фото 2). Це високий, до 3 метрів, дерев’яний хрест із прибитою до нього металевою табличкою. На табличці є такий напис :“Цей хрест встановлений народними депутатами Червоноградської міської ради 1-го демекратичного скликання на знак розпаду советсько-московської імперії і проголошення Незалежної України. 24.08.1991р.” Ще один хрест в честь цієї події встановлений в передмісті, при дорозі по вулиці Йосипа Сліпого (фото 3). Це високий, до 3 метрів, чотирьохраменний бетонний хрест на невисокому, до 1 метра, постаменті. До постаменту прикріплена мармурова табичка на якій є такий напис:” В честь проголошення незалежності України 24 серпня 1991”. Щороку, у червні місяці, священики з монастиря оо. Василіан біля нього  відправляють молебень до Серця Христового.

Придорожній хрест “2000 років різдва Христового” у Червонограді. Фото 2012 р.

Придорожнім хрестом відзначена і ще одна визначна подія для усього християнського світу – 2000 різдва Христового (фото 4). Він стоїть на перехресті вулиць Василя Бобинського та Лемківської.  Уся його композиція виконана із мармурової крихти.  Вона складається із високого постаменту (приблизна висота 2 метри), який увінчується невеликим хрестом(приблизно 80×50 см.). На хресті прикріплене металічне розп‘яття Ісуса Христа. По центру постамента розміщена чорна мармурова плита на якій вигравіруваний такий текст: “ІСУС ХРИСТОС 2000  вчора  сьогодні  навіки”. Всі слова розміщені один під одним. У Червонограді є і присадибний хрест – єдиний у місті (фото вгорі). Він стоїть на подвірї будинку № 43 по вулиці Шевській. Свою назву вулиця отримала ще за часів давнього Кристинополя через те, що саме тут селилися шевці. І ця вулиця єдина у місті мала назву до Другої Світової війни. Присадибний хрест є кам’яним, тесаним, чотирьохстороннім. Хрест, до 70 см., із фігурним розпяттям та двома фігурами пристоячих встановлений на невисокому, до 120 см, п’єдесталі. Таких присадибних хрестів колись було багато у Галичині. Вони слугували оберегами хати та її мешканців. Відомі випадки: коли господар у корчмі пропивав усі гроші, то корчмар на город і хату з посвяченою фігурою чи хрестом не мав права претендувати. Невідомо, на чиє замовлення працював галицький народний майстер (корінне населення Кристинополя було насильницько виселене – українці у 1946 році, поляки у 1951 році), але його творіння пережило буревії воєн та роки атеїстичної боротьби за радянського періоду.

На фото вгорі: прибудинковий хрест у Червонограді по вулиці Шевській. Фото 2012 року.

Ця статья була опублікована у науковому щомісячнику “Вісник Львівського музею історії релігії 11/2012” – Львів, “Логос”, 2012.

Автор: Галина Гриник, – завідувач Червоноградської філії Львівського музею історії релігії.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!


Hotels24.ua Отели за полцены и реальные отзывы гостей!

Залишити відповідь