Реклинецький фільварок у володінні пана Володимира Горецького


У 1878 році на фільварку села Реклинець змінився власник. Ним став середнього віку рантьє Володимир Горецький. На час купівлі села у його власність перейшли значні земельні угіддя – 435 моргів реклинецької орної землі, 188 моргів сіножатей, 68 моргів пасовищ, 2603 морги лісів.[1] 

Про Володимира (Влодзімежа) Станіслава Горецького (Włodzimierz Gorecki) відомо мало. Народився 13 вересня 1849 р. в селі Велдіж Долинського повіту Станіславського воєводства. Там сім’я Горецьких жила в будинку №96. Батько – Александр Горецький, матір – Юзефа (народилася у 1821 р.) з роду Матковських (її батьків звали Юзеф і Маріанна). Володимир мав дві сестри – старшу Юліанну (народилася 13 вересня 1847 р.) і молодшу Юзефу Софію (померла маленькою), а також на сім років молодшого за себе брата Станіслава Ігнація (народився 16 листопада 1856 р.).[2]

Родина була у фінансовому плані досить заможною, адже володіла фільварком у невеличкому селі Пациків на Долинщині. Варто зауважити, що Пациків дістався Александру Горецькому як придане дружини, оскільки цим фільварком родина Матковських володіла ще з 1811 р.[3]

Після смерті батька Горецькі переїхали жити у Жовкву. Сестра Володимира Юліанна у 17-літньому віці вийшла заміж за Антонія Рунєвича. В пари була одна донька Марія Розалія (народилася 26 грудня 1864 р.).

Для Володимира купівля реклинецького фільварку була трохи авантюрною справою, оскільки жодного досвіду в управлінні цим багатогалузевим господарством шляхтич не мав. Дружиною Володимира Горецького стала дівчина Яніна, яка походила з роду Хаусер. Останні також проживали у Жовкві. Батька Яніни звали Рудольф (народився 16 лютого 1816 р.) і він не володів сільськогосподарськими угіддями. Невідомо, чи у Горецьких були діти. 27 травня 1883 р. на прохання жителя Реклинця поляка Йозефа П’яльковського подружжя Горецьких виступило хрещеними батьками для його новонародженої доньки Марії-Петронелли П’яльковської.

Володимир Горецький жив на відсотки з відданого в позику капіталу. Зазвичай він не займався управлінням активами самостійно, а довіряв розпоряджатися своїми коштами найманим професіоналам. Приміром, в 1881 р. у Львові в готелі «Kuhna» зупинився поважний пан Єдржей Мазаракі, який як повідомлялося в газеті «Gazeta Lwowska» прибув у місто з Реклинця.[4] Походив із давнього грецького роду, пращур якого Христофор Мазаракі (помер у 1641р.), що походив з міста Яніна, столиці грецького реґіону Епір, і прибув з Отоманської імперії до Львова, де вів прибуткову торгівлю зі Сходом.[5] Зважаючи на те, що Мазаракі були давніми фінансовими партнерами Папарів, можна припустити, що саме Єдржей порадив Володимиру Грецькому звернути увагу на реклинецький фільварок і придбати його за вигідною літаційною ціною.

6 квітня 1883 р. з робочим візитом до Львова приїхав поважний пан С. Хусс з Реклинця, що представляв інтереси Горецького. Оселився цей пан у готелі «Варшавський».[6] 9 липня 1886 р. у Львові в готелі «Варшавський» поселився якийсь пан Анджей Тимовський, що у книзі реєстрацій записався як гість із Реклинця. Ймовірно, це був ще один представник Володимира Горецького.[7] Нарешті, у 1888 р. справами вже займався Роберт Гловінський, який був уповноваженим представником реклинецького власника аж до часу продажу фільварку.

За Горецького у реклинецькому фільварку почало нарощуватися виробництво спирту. Відомо, що у квітня 1885 р. на запрошення представників пана Горецького до Реклинця приїздив інспектор Казимир Літинський, що був великим спеціалістом у вирощуванні високоякісного хмелю. Гість дав практичні поради, що стосувалися вирощуванню звичайного та дротяного хмелю, а також встановлення спеціальних сушарок.[8]

Реклинецький власник, як і його попередники часто полюбляв приїздити до Львова. Так, у вівторок 16 грудня 1879 р. Горецький зупинився у готелі «Подольський» у Львові.[9]

Криниця – зовнішній вигляд Курортного Дому. Фото 1934 р.

Відомо, що у середині липня 1888 р. Горецький відвідав знаменитий курорт у Криниці в Південній Польщі (сьогодні місто Криниця-Здруй Новосондецького повіту Малопольського воєводства). Цікаво, що поселення Криниця виникло як «українське (русинське) село», яке заснував Данко з Тилича у 1547 році. До середини XIX ст. населення Криниці було суто лемківське, але згодом стало спольщуватися. Розвитку курорту посприяла побудова шосе Мушина – Криниця (1878 р.). На час приїзду Горецького тут проживало всього бл. 2 тис. осіб (3/4 з них українці), а туристів щомісячно прибувало бл. 1 тис., багато з них приїздили із Східної Галичини. Славилася Криниця своїм гірськолижними трасами і лікувальною мінеральною водою. Саме на літнє оздоровлення й приїхав сюди пан Горецький. Оселився він у готелі «Варшавський», з вікон якого відкривалися прекрасні гірські краєвиди Карпат.[10]

Не надто переймаючись діловодством реклинецького фільварку, Горецький тим не менше повинен був виконувати певні репрезентативні функції, як власник найбільшого майна у селі. Мова йде про участь у виборах делегата у Галицький сейм – представницький  орган,  до  повноважень якого переходило вирішення всіх міжнаціональних відносин в краю. 28 листопада 1888 р. в «Газеті Львівській» було оголошення про вибори представника від Жовківського повіту у Галицький крайовий сейм. Серед тих, хто мав право голосу від Реклинця був Володимир Горецький. Голосувати міг тільки той, хто довгий час проживав у відповідній місцевості і мав ідентифікаційну картку.[11]

Окрім полів і гуральні, у власності Горецького були також значні лісові території, які використовувалися як деревина для будівельних і опалювальних потреб не лише фільварку, а й приносили певну суму панського дохоху через її продаж жителям села. Відомо, що у 1889 р. надлісничим у Реклинці був Альфред Гловінський, а за лісове майно відповідав Ян Обертинський.[12]

Могила Володимира Горецького в Жовкві. http://www.nieobecni.com.pl/

У липні 1887 р. з північно західної сторони Реклинця вигоріла велика ділянка лісу. Пожежа була настільки небезпечна, що про неї було відомо у Сокалі і Львові. В «Газеті Народовій» повідомлялося: «У державному лісі біля Завонє, що належить  району Сільця Белзького виникла пожежа, і при сильному вітрі згоріло понад 30 моргів соснового лісу-самосіву. Збиток був оцінений у 600 злотих. Лише поспішна та енергійна допомога жителів Завонє, Реклинець та Стриганки пояснюється обмеженою пожежею у цьому просторі. Пожежа виникла від багаття, розкинутого в лісі робітниками, яких вже притягнули до відповідальності».[13]

Через майже 10 років володінням реклинецьким фільварком, Горецький вирішив, що бути сільським дідичем з нього досить. 1 липня 1879 р. у львівських газетах пан розмістив оголошення про його продаж.[14] Через рік для реклинецького фільварку з’явився й новий покупець.

8 березня 1890 р. видання «Gazeta Narodowa» повідомила про зміну власності панського майна у Реклинці і Стремені. Володимир Горецький продав його 56-літньому багачу з Белза графу Мечиславу Левандовському.[15] 11 липня 1891 р. Крайовий комерційний суд у Львові повідомив, що компанію: «Володимир Горецький», що спеціалізувалася на виробництві та продажі оковитої в Реклинці з комерційного реєстру для окремих компаній було видалено.[16]

Помер Володимир Горецький 26 січня 1916 р. і був похований на цвинтарі у Жовкві неподалік від могили матері і тестя Рудольфа Хаусера (відійшов в інший світ 25 вересня 1888 р.). На тому ж цвинтарі згодом спочили його найрідніші люди – дружина Яніна і брат Станіслав (помер 26 січня 1929 р.). Усі їхні могили у чудовому вигляді збереглися до сьогоднішнього часу.[17]

На фото вгорі: могила Володимира Горецького в Жовкві. http://www.nieobecni.com.pl/

Автор: Роман Гоман.

Матеріал узято з рукопису книги Романа Гомана “Реклинець: історія села від витоків по 1939 рік” – 2020. – 864 с. – С. 216-219.

Джерела:

[1] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – T. 9… – S. 603.

[2] Włodzimierz Stanisław Gorecki. www.geni.com

[3] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – T. 7… – S. 811.

[4] Przyjechali do Lwowa. Dnia 4 maja 1881.  // Gazeta Lwowska. – №102. – 5 maja 1881. – S.5.

[5] Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. – Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890. – 434 s. – S. 305.

[6] Przyjechali do Lwowa. Dnia 6. kwietnia // Dziennik Polski. – №78. – 6 kwietnia 1883. – S.5.

[7] Przyjechali do Lwowa. Dnia 9. lipca // Dziennik Polski. – №155. – 10 lipca 1886. – S.3.

[8] Wiadomości bieżące i rozmaitości // Rolnik. – №19. – 9 maja 1885. – S.152.

[9] Przyjechali do Lwowa // Gazeta Lwowska. – №288. – 16 grudnia 1879. – S. 5.

[10] Lista gosci zdrojowych w Krynicy przybylych od 6 do 13 lipca 1888 // Krynica: pismo poświęcone sprawom polskich zdrojowisk. – №10. – 17 lipca 1888. – S.7.

[11] Obwieszczenie // Lwowski Dziennik Wojewódzki. – №273. – 28 listopada 1888. – S. 8.

[12] Wуkаz członków czynnych galicyjskiego Towarzystwa leśnego w roku 1889 // Sylwan. Organ Galicyjskiego Towarzystwa Leśnego. – R.7., nr10. – 1889. – S. 395.

[13] Pożary leśne // Gazeta Narodowa. – №106. – 10 maja 1887. – S. 8

[14] Ogłoszenie // Gazeta Lwowska. – №172. – 28 lipca 1879. – S. 6.

[15] Zmiana wlasnoácі // Gazeta Narodowa. – №64. – 18 мarca 1890. – S. 3.

[16] Rozmaite obwieszczenia // Gazeta Lwowska. – №194. – 27 sierpnia 1891. – S. 8.

[17] Włodzimierz Gorecki. Cmentarz: Żółkiew – Cmentarz Parafialny. www.nieobecni.com.pl


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!

Залишити відповідь