30 років поруч з Червоноградом, знаходилася військова частина озброєна термоядерними ракетними комплексами. З 1959 року поблизу нашого міста розташувались три ракетні дивізіони 103-го ракетного полку, в/ч 32155 «Кокарда» РВСП (ракетні війська стратегічного призначення) СРСР.
На бойовому чергуванні знаходились:
- з 1960 року по 1983 рік – 1-ий ракетний дивізіон (у лісі біля села Горбків, 9 кілометрів від Червонограда) озброєний стаціонарними наземними ракетними комплексами середньої дальності 8К63 з ракетами Р-12 (за класифікацією НАТО – SS-4 «Sandal»);
- з 1959 року по 1989 рік – штаб в/ч 32155 з позивним «Кокарда» та 2-ий ракетний дивізіон (ліс між селами Бендюга та Комарів, 4 кілометри від Червонограда) озброєний з 1962 року по 1984 рік ракетними комплексами 8К63 з ракетами Р-12. З 1985 року по 1989 рік на озброєнні ракетного дивізіону знаходились мобільні наземні ракетні комплекси середньої дальності РСД-10 «Піонер» (за класифікацією НАТО – SS-20 «Saber»);
- з 1963 року по 1984 рік – третій ракетний дивізіон (ліс біля села Корчин, 15 кілометрів від Червонограда) озброєний ракетними комплексами 8К63 з ракетами Р-12У, що базувались у підземних шахтних пускових установках типу «Двина».
На протязі усього часу перебування 103-го ракетного полку РВСП біля Червонограду бойових та навчальних запусків ракет не відбувалось. Практичні навчальні запуски ракет проводились на полігоні РВСП у Капустиному Яру (Кап-Яр) в північно-західній частині Астраханської області.
103-го ракетний полк РВСП знятий з бойового чергування у 1991 році, а наступного року повністю розформований.
Головний в’їзд у військову частину був, де зараз знаходиться заїзд з траси Червоноград-Поториця-Сокаль на тваринну бойню.
Важка техніка та матеріали для військової частини, доставлялись поїздами на залізничну платформу, що розташована праворуч від траси Червоноград-Радехів. А потім, тягачами на базу через бетонну дорогу, що відходила від траси наліво, углиб Бендюзького лісу.
На фото вгорі: підземна галерея шахтної пускової установки “Двина”, с. Корчин, 2010 р.
Автор: Олександр Коркішко.