Сучасна мурована Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Ульвівку (за СРСР – с. Вільхове) була зведена у 1894 році на місці старої дерев’яної (1674 р.). Хрещата, одноверха споруда збудована на кошти дідича Никоровича та старанням декана о. М. Ковшевича. З 1946 до 1989 р. церква стояла закритою та використовувалась як колгоспний склад. Зараз у храмі зберігається Чудотворна ікона Городилівської Матері Божої.
Офіційних архівних даних про ікону Городилівської чудотворної ікони Божої Матері не збереглося. Відомо лише, що її історія розпочалася зі села Городиловичі, спаленого наприкінці 40-х рр. минулого століття. Існує кілька версій появи цієї ікони.
За одним із переказів, на тому місці, де зараз стоїть капличка, в давні часи був густий ліс. Село Городиловичі лежало на горбочку. Одного разу, побачивши над лісом ясність, селяни відразу туди поспішили. На дубі чи пеньку (того ніхто точно сказати не може) з’явилася ікона Божої Матері (на зображенні ікони відтворена тінь від дерева). Люди забрали її до села, поставили в капличці і хотіли там побудувати церкву. Наступного дня ікона зникла з каплички і повернулася до лісу. Так повторювалося тричі. Тоді городилівці вирішили побудувати церкву в лісі. Пан-дідич дозволив вирубати ліс на тому місці і дав дерево для спорудження невеликої церкви. Пізніше, в 1748 р. (така дата була вирізана ножем над дверима церкви), добудували більшу церкву. На десяту п’ятницю після Христового Воскресіння в Городиловичах відбувався відпуст. Люди зі всієї округи сходилися до церкви. Багато хворих зцілювалися від своїх недуг.
Ще одна розповідь стосується пізнішого періоду. Коли почалася Друга світова війна, люди занепокоїлися, що чудотворна ікона може постраждати, якщо в городиловицьку церкву влучить снаряд. Вони вирішили винести реліквію з храму. Однак у тих, хто намагався зняти образ зі стіни, раптом починали терпнути й боліти руки. Селяни зрозуміли, що ікона не хоче покидати храму. Церква залишилася неушкоджена і перестояла всю війну, а чудотворна ікона висіла на своєму місці, в захристії. Коли 1946 року с. Городиловичі виселяли, мешканці змогли легко зняти ікону й забрати її зі собою на Тернопільщину (це вже достовірні дані). Проте вигнання тривало недовго. Кордон посунувся на захід, і люди повернулися до рідних місць. На превеликий жаль, їх село було повністю знищено (також див. Меморіал неіснуючим селам), тому ікону перевезли до церкви села Борятин. У 1990 році, коли впав комуністичний режим, колишні городилівці, а тепер мешканці села Ульвівок, на чолі зі священиком урочисто перенесли ікону до церкви Успіння Пресвятої Богородиці в с. Ульвівок, де вона, відреставрована 1998 року, допомагає людям і понині.
Більш докладна історія Городилівської ікони тут.
На фото вгорі: Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Ульвівку. Фото: Ю.Гринів. 2021 р.
Джерела: Патріарший паломницький центр УГКЦ; Прадідівська слава; Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 68.
loading map - please wait...
