Антифонарій з монастиря оо. Бернардинів 1699 року

ANTIPHONARIUM DE TEMPORE – антифонарій з монастиря оо. Бернардинів у Кристинополі, 1699 року. Скриптор – брат Урбан з Варти. Латинська мова. Пергамент 620 х 417 мм; к. 122.

Виданий за кошти Фелікса Казимира Потоцького для заснованого ним костелу Зіслання Святого Духа у Кристинополі (тепер Червоноград) в 1695 році. Даниїл Фолькевич, згаданий у виданні, в той час був головним упорядиком русинської місії оо. Бернардинів. Зберігається у Краківському національному музеї, Республіка Польща.

Антифон (грец. αντιφωνος — який звучить у відповідь) — діалогічний спосіб почергового співу двох частин хору, що ніби відповідають один одному. Антифон запозичений з старогрецької трагедії, де хор поділявся на два півхори. Антифоном називається також жанр літургійних піснеспівів, що виконуються хором у діалогічний спосіб.

УВАГА! Розмір файлу ~240 Mb.

Посилання на документ.

 

Підготував: Юрій Гринів.

Джерело: Polona.

Залишити відповідь