В середині липня 1770 року в Жовкві з’явилася морова хвороба, занесена туди, очевидно, з Правобережної України з торгівлею шкірою. Багато повмирало в той час від пануючої зарази і люди почали панічно тікати з міста; укривалися біля ставу під Туринкою, де, викопавши собі глубокі рови, перебували і варили собі їжу.
Далі мовою оригіналу: “В днї 8 а 17 серпня того року відправляли в Кристинополи Василіяне з Бернардинами спільні процесії з чудотворною иконою Матери Божої і з мощами св. Климентія мученика, щоби відвернути від місточка морову заразу.
Дня 25 серпня того року наказав Масимиліян Рилло, епископ холмскій і белскій тридневний піст і тридневні процесії по причині морової зарази.
Дня 1 жовтня того року появила ся морова зараза в Крехові (там померло 8 Василіян), в Моґерові і в Тартакові, послїдного жовтня в Сокали, а в серединї падолиста в Себечеві і в Вербіжи. На сю слабість померло: в Жовкві 1.979 христіян а 5.000 жидів, в Сокали 243 христіян а 114 жидів, в Тартакові 43 христіян, в Кременци 4000 христіян а 500 жидів.
Средства, якими ратувалися люде против морової зарази, були двоякі: фізичні і духові.
І. Средства фізичні:
1. В половинї серпня того року заведено у всіх містах, місточках і селах найострійші варти, котрі нікого не впускали і не випускали без свідоцтва. В Кристинополи стояли на чотирох місцях варти зложені з христіян і жидів. Ті варти обїзджали в ночи двораки і контролювали перепустки. Такі варти стояли до весни а в Кристинополи аж до літа 1771 року.
2. Христіяне ревідували доми жидівскі а жиди доми христіяньскі, чи всї після уложених списів були здорові, а коли хто занедужав, то зараз оглядали єго лікарі, чи не слабий він на морову заразу.
3. По містах а селах палено огнї, щоби дими чистили воздух.
4. По хатах каджено зілєм прозваним “не хороше” і ялівцем.
5. Люде натирались чесником а споживали чесник бо він має відтручуючу силу, коли, противно, цибуля посїдає силу притягаючу.
6. Люде носили при собі живе срібло.
7. На горяче зелїзо лито оцет і люде підкурювали ся ним. Сей оцет робив ся таким способом: До двох гарцїв сильного винного оцту додавано подушеного чеснику одну унцію, гвоздиків так само, і дягелю, дальше жменю ялівцю, рути, і соли. То все дистилювалось через кілька днїв на сонци а потому уживано за лїк. Тим оцтом натирано пульси на руках, уши, нос і задню часть голови. Де лютувала велика зараза, там брано кілька крапель сего оцту на язик. Хто був на морову заразу недужій, а знов занедужав, тому треба було випити одну або півтора ложки сего оцту, а кола би показала ся диминиця, то мачано хустку в тім оцтї і прикладано.
II. Духовні ж средства були:
1. Процесії, сполучені з молитвами, сповідью і суплікаціями, відбували ся по містах і селах.
2. На дверех в хатах прилїплювано і при собі ношено хрестики уложені з букв св. Захарієм епископом єрусалимским, бо таких хрестиків уживали і отци Тридентійского собора, коли появилась морова зараза 1546 року.
В часї морової зарази перестала всяка торговля в краю. Де лиш показала ся зараза, виганяно з того місця людей і они блукались по лїсах та полях. Хоч прогнаним доставлювано по можности харч, то така богато их умерло з голоду. Трупи померших лежали по полях без похорону, звіри і птицї розтягали их тїла і розносили заразу дальше. До змаганя зарази причинялась не мало і велика спекота, яка тягла ся через цїле лїто аж до падолиста. Морова зараза вигасла в день празника св. Василія Великого с. є. на Новий Рік, коли настали морози. Тії, що лишились при житю, повертали до родинних місць і оплакували смерть своїх рідняків і знакомих.”
На фото вгорі: “Хресний хід під час чуми у Жовкві” (фрагмент). Художник Є. Безніско, 1980. Зберігається у Червоноградській філії ЛМІР.
Джерело: Літопис монастиря отців Василіан у Кристинополі.