Герб Пилява та його геральдичні особливості


Герб – це емблема, особливий спадковий знак, укладене відповідно до законів геральдики (науки про герби) поєднання фігур та предметів, що мають символічне значення і виражають певну історичну традицію. Гербом Потоцьких стала «Пилява». Герб Пилява (Pilawa, Piława, Strzała) – польський шляхетський герб. У блакитному полі срібний хрест з двома повними перекладинами та половиною третьої (з лівого боку).

Наявні джерела згадують про осіб, які йменувалися Потоцькими, і можуть бути віднесені до представників гербу Пилява лише з середини ХVI ст. На гербі Потоцьких написано девіз: «Щит протиставляй щитам» («Scutum opponebat scutis»).

В клейноді використовували п’ять страусиних пер. Середньовічне зображення гербу відоме від 1384 року, коли померлий Мстислав з Болешціц (Mścisław z Boleścic) (1384-бл.1406) підтвердив своє шляхецтво гербом Пилява, а на документі від 7 січня 1385 r. поставив свій гербовий відтиск (herbem pieczętuje się). Це є найстарша згадка, що відома на сьогодні, про зображення цього герба на документах.

Пилява на дверях костелу святої Малгожати в селі Москожев, Польща. Датування 1380-ті роки.

Наступне зображення датується 1386 роком, коли візував печаткою з Пилявою (з літерою Z) Томаш з Бзова (Tomasz z Bzowa). Згадки про родини, що використовували цей герб знаходимо у селі Москожув (зараз село Москожев, Влощовський повіт, Свентокшиського воєводства у Польщі), де і до сьогодні є парафіяльний костел, уфундуваному представниками родини Пілявітів, і де збереглись зображення гербу. На середньовічній будівлі та дверях усюди можна побачити Пиляву. Так само найдавніші зображення відносяться і до замку Кам’янець (біля села Оджиконь), який з руських часів була був відомий як Одерикінь. Пиляву можна побачити на старовинній купелі від 1471 року у Семехуві біля Тарнува.

Використання того чи іншого гербу серед рядової шляхти Речі Посполитої ХV – XVI ст., подекуди і в пізніші часи, ніколи не було надто принциповим питанням. Герб на початках не ніс родової чи індивідуальної інформації, не вказував на походження (якщо не враховувати легенди, котрі привіткривають історію виникнення того чи іншого гербу й, як правило, позбавлені історичних реалій) і соціальний статус. Звідси така легкість, з якою герби змінювалися, звідси поява серед представників одного роду одразу кількох гербів, звідси плутанина та невизначеність, який саме герб використовувався в тому чи іншому роді. У пізніші часи гербова відзнака була належним чином узаконена, тому приклад, численні гербівники легітимовоної шляхти, чи родів, які мали свій герб, які дійшли до наших часів.

Катажина Нємчик – дослідниця історії появи родини Каменецькі та їхнього гербового знаку Пилява, як і професор Мар’ян Вольський, теж не підтверджує давні легенди про лицаря Жирослава (Зірослава) з Потоку (Żyrosław z Potoka), від якого могла піти родина Потоцьких та герб Пилява.

Герб Пилява на мавзолеї Потоцького. Територія Вілянувського парку. Варшава.

У довідниках з геральдики знаходимо опис історії цього герба. У середньовічних судових документах Пилява зустрічається тільки з 1384 р. Ця назва герба також повторюється і в пізніших документах. Хоча документ з 1387 р. подає назву герба як «Zarasy», що є помилкою, оскільки саме назва «Zarasy» відома як одна із назв герба Ястжембєць (Jastrzębiec). Цікавішими є середньовічні судові документи, що датуються 1387, 1388, 1389 рр. і описують герб інакше від звичайного, а саме – гербова фігура представляла срібну літеру «Z» з верху хреста із двома з половиною раменами у синьому полі. Незрозуміло було, яку роль виконує буква «Z» у гербі і чому вона поєднується з гербовою фігурою. У цьому питанні допоміг документ, датований 1476 р., в якому фігура являє собою стрілу з двома із половиною раменами у вигляді хреста. Отож, до фігури герба Лис було додано ще пів рамена з лівого боку, а сама буква «Z» є нічим іншим, як вістря стріли. Таким чином випливає, що герб Пилява не був самобутнім гербом, а виник як відміна герба Лис (Lis). Саме так, на думку історика Ф. П’єкосінського, з’явився герб, який пізніше модифікувався у Пиляву. Доказом цієї версії може слугувати той факт, що жоден європейський гербовник XIV – XV ст., де представлені польські герби, не подає зображення Пиляви, натомість герб Лис присутній майже у кожному. Першим, хто згадує герб Пилява у своїх працях, – це Ян Длугош наприкінці XV ст. («Insignia seu Clenodia», 1464-1480 рр.). Середньовічних печаток з гербом Пилява до нас дійшли тільки три з 1419, 1500 та 1519 рр.

Пляшка Миколая Потоцького, старости канівського.

Остаточно сформований герб наприкінці XIV ст. Найдавніша згадка про печатку з гербом походить з 1384 р. У подальшому, в постійній графічній видозміні, герб розділився на дві гілки – «золоту» («Лінія примасів»/«Linia Prymasowa»/«Złota Pilawa») і «срібну» («Гетьманська лінія»/«Linia hetmańska»/«Srebrna Pilawa») Пиляви. Існувала ще т.з «залізна» Пилява, на початках представники цієї лінії використували герб Шеліга. Існують родини Потоцьких, які крім Пиляви користувались і іншими гербами: Любич (з придомком фокс), Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна. Потоцькі – власники Тартакова з т.з. Тульчинської (гетьманської) лінії належали до герба срібної Пиляви. Різниця в гербах полягала в кольорі геральдичних фігур, відповідно, золотого та срібного кольорів. Ним послуговувались десятки відомих родин. Найбільш знані – Потоцькі. Гербовий знак ставився на замках та палацах, речах побуту, книгах, документах, меблях тощо. Тому так часто на будівлях можна побачити герб Пиляву.

Різновиди гербу Пилява.

Широкого поширення герб набув у багатьох землях – Краківській, Сандомирській, Руській. Серед інших гербом Пилява користуються міста Польщі та України: Москожев, Пилява, Соколівка, Монастириська, Яблунів, Бучач, Козова, Печеніжин, Товсте, Сухостав, Тисмениця, Боджанів, Злотники, Золотий Потік, Івано-Франківськ (Станіславів), Броди (Lubicz), Червоноград (Кристинопіль), Урочище Червоне (Червоногород), Городенка також герб ґміни Кшешовиці  і міста та ґміни Наленчув у Польщі. У Варшаві, Кракові, Львові тощо герб Пилява зустрічається у багатьох місцях. Окрім того що герб можна побачити у храмах та адміністративних будівлях, у великій кількості він зображений на палацах родини Потоцьких або на костелах, що були збудовані на кошти родини.


Матеріал опрацювала к.і.н. Оксана Лобко за власними дослідженнями та опрацюваннями: М. Мальська, Т. Завадовський, Д. Каднічанський «ТУРИСТИЧНЕ ЛЬВОВОЗНАВСТВО» Частина І. Міщанські ґмерки та шляхетські герби в архітектурі міста Львова, Київ, 2017; Wolski, Marian Potoccy herbu Pilawa do początku XVII wieku: studium genealogiczno-własnościowe, Kraków: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego “Societas Vistulana” 2013, Katarzyna Niemczyk, Kamienieccy herbu PILAWA. Z dziejów kariery i awansu szlachty polskiej do 1535-1536 roku, Katowice, 2016.

У дослідженні використані матеріали:

1) Лобко Оксана, Поміщицькі маєтки Правобережжя в умовах соціально-економічної трансформації 1831-1917 років: (за матеріалами володінь графів Потоцьких : рукопис дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Київ, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, 2008.

2) Wolski Marian, Potoccy herbu Pilawa do początku XVII wieku: studium genealogiczno-własnościowe, Kraków: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego “Societas Vistulana” 2013.

3) Katarzyna Niemczyk, Kamienieccy herbu PILAWA. Z dziejów kariery i awansu szlachty polskiej do 1535-1536 roku, Katowice, 2016.

4) Центральний Державний історичний архів м. Львів. Довідковий апарат описів 1 та 2 фонду 134 «Колекція документів про шляхетські маєтки на території Руського, Волинського, Подільського та інших воєводств (1374, 1428 – 1938 рр).

Матеріал підготувала к.і.н. Оксана Лобко (Київ).

Подяка за уточнення та консультації досліднику геральдики в архітектурі Львова ТАРАСУ ЗАВАДОВСЬКОМУ.

Залишити відповідь