Ленінопад розпочався у Червонограді


Перший пам’ятник Леніну “впав” у місті Червонограді Львівської області 1 серпня 1990 року, за рік до здобуття незалежності. Його демонтували, попри скептицизм окремих місцевих мешканців, офіційні заяви пленуму Комуністичної партії УРСР та негативні публікації в засобах масової інформації.

Рішення про демонтаж пам’ятника ухвалила Червоноградська міська рада через масовий мітинг шахтарів. Протокол засідання не закарбував точної кількості голосів на підтримку рішення про демонтаж пам’ятника Леніну: там зазначено – «одноголосно». Згідно з рішенням міської ради, пам’ятник мали демонтувати до 5 серпня. Демонтаж відбувся 1 серпня 1990 року. Це спричинило небачений раніше резонанс у СРСР. 

Перший пам’ятник Леніну у Червонограді. Фото не пізніше 1962 року.

Фотограф Роман Данилюк, який зазнимкував яскравий репортаж про той день, оповідає про акт демонтажу ще драматичніше: «На площу прийшло море людей. Пам’ятник обхопили тросом, причепили до крана. Смикнули раз – а він не піддається. Шарпнули вдруге – стоїть незворушно. Вся площа завмерла. Стоять тисячі людей, усі затамували подих. Не піддається – якась містика! Раптом у тій тиші пролунав упевнений голос. Підійшовши до кранівника, майстер сказав: «Ти порухай його, порухай. А потім – віра!» Що мене вразило – як тільки натяглися троси, пам’ятник дрібно-дрібно затремтів, наче чогось злякався. Коли між постаментом і скульптурою утворився простір, площа вибухнула криками «ура!» – пригадує Данилюк.

“Шахтар Червонограда” від 02 серпня 1990 року.

Народний депутат Богдан Козярський, обраний до ВР УРСР від Червоноградського виборчого округу, в інтерв’ю газеті «За вільну Україну» теж звертав увагу на те, що знесення пам’ятника є волею місцевих мешканців, а діячі компартії перебувають в омані, коли стверджують, що це вандалізм якихось екстремістів чи фашистів. «Самообман заспокоює душу. Воно якось легше на серці, коли замовчується той факт, що демонтажу пам’ятника вимагали десятки тисяч трудівників Червонограда. Це важко усвідомлювати тим, хто сприймає Леніна як божество, хто і тепер молиться на нього. Але неможливо бути богом, коли люди не вірять… Я особисто не відчуваю ейфорії. Але я задоволений тим, що перестає бути богом людина, яка не має божих якостей», – коментував Козярський.

– Вранці ми з групою хлопців вирушили до автовокзалу, – розповідає про той день Володимир В’язівський, народний депутат, а в минулому представник шахтарського страйкового комітету. – На станцію прибували всі автобуси, котрі їхали із шахт. Ми заходили у кожен автобус і запрошували всіх шахтарів, які поверталися з четвертої – нічної – зміни на майдан. Вирушали всі хлопці. На думку політика, на той час влада не наважилася б піти на конфронтацію із шахтарями. Посадовці розуміли, що ситуація може вийти з-під контролю.

“Новини Прибужжя” від 08 листопада 1990 року.

– Політичні вимоги були спричинені розвитком подій. Тодішній СРСР не міг забезпечити громадян належним рівнем життя, зокрема окремо взятий прошарок населення – шахтарів, – розповідає В’язівський. Вимоги гірників – забезпечити їх спецодягом, годувати незіпсованою ковбасою. Відтак страйковий комітет поставив питання про знесення пам’ятника Леніну. Це був удар у больову точку. Одна річ, якби цього вимагали демократичні партійні сили – а то була вимога шахтарів, пролетаріату.

Зараз на місці пам’ятника Леніну в Червонограді стоїть хрест із розп’яттям Ісуса.

Після падіння пам’ятника місцевий прокурор звернувся до Львівської обласної ради, вимагаючи перевірити законність рішення Червоноградської міськради та скасувати його, але депутати Львівської обласної ради відмовилися це робити. Тодішні газети, зокрема газета «За вільну Україну» писала, що червоноградський монумент одразу після демонтажу перенесли до відкритого складу міського управління комунального господарства. У виконавчому ж комітеті Червоноградської міськради нині зазначають, що невдовзі після демонтажу монумент передали на баланс Львівської кераміко-скульптурної фабрики. Зараз на місці пам’ятника Леніну в Червонограді стоїть хрест із розп’яттям Ісуса.

Того ж 1990 року пам’ятники Леніну демонтували у Тернополі, Коломиї, Надвірній, Бориславі, Дрогобичі, Львові й інших містах Галичини. 1991-го пам’ятник Леніну був також демонтований у Києві на площі Жовтневої революції (зараз Майдан Незалежності).

Демонтаж пам’ятника Леніна у Червонограді (відео).

Автор: Іван Напора.

Джерела: “Новини Прибужжя” від 08.11.1990; ЗбручВголос; Вікіпедія.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!