Коли згадуєш куточок, де народився, то тебе обіймає тепло і мимоволі з’являється усмішка. Таким “острівцем радості” для мене є вулиця Січових Стрільців в Угнові, перейменована декілька разів.
З цих назв можна читати історію: Новодвірська, Панська, Леніна, Січових Стрільців. До кінця ХІХ ст. мощених доріг чи бруківок в Угнові не було, окрім Равського тракту. Містечко потопало в болоті. Оскільки ще збереглися залишки оборонних опочистих валів, то люди по них ходили до церкви. Міщани, які жили на вулиці Панській, згадували, що їхні батьки ходили валом, бо в місті було страшне болото. Вал ішов паралельно до вулиці Панської аж до пагорба, який залишився донині. Від непам’ятних часів там стояла каплиця Івану Хрестителю, яка була знищена, а потім знову відновлена. Цікавим є той факт, що жителі цієї вулиці прокладали дощані тротуари біля своїх осель і господині (а угнівчанки славились не тільки своїм гонором, але й хазяйновитістю) – щосуботи мили дошки біля своїх помешкань.
Ця вулиця недаремно мала таку назву. Тут проживала інтелігенція містечка. Наприклад, у приміщенні теперішньої міської ради проживав бурмістер, власник млина, Іван Дорожинський. Тут був будинок повітового суду на розі Панської і тієї, якою ходили на ринок. Навпроти містився дім нотаря Целевича (тепер – пошта). І тільки у 1897 році, коли бурмістром став Геллер, коштом проданої частини лісу було проведено меліорацію. Геллер упорядкував вулиці, дав їм назви і зробив бруківку на вулиці Панській, Карівській та тих, які притикали до ринку.
На фото вгорі: будівля по вулиці Січових Стрільців в Угнові – колишній будинок бургомістра та власника млина Івана Дорожинського. Тепер тут розміщується Угнівська міська рада.
Автор: Мирослава Олійник.