Час від часу в мережі Інтернет та різних ресурсах трапляються фотографії давніх мешканців різних регіонів України в національних вбраннях. Часто такі фотографії були зроблені знаними фотографами та мали певний постановочний характер. Наприклад, робились в одній місцевості, яка найбільше підходила під певний регіон, але вбрання осіб на фото різнились залежно від вибраної для опису місцевості.
Зупинимось на двох цікавих працях, що присвячені вбранню та образам мешканців тогочасної Львівщини. Нас найбільше цікавить альбом з фотографіями етнічних груп Тернопільського фотографа Альфреда (Антона) Сількевича (1845/55 – 1902/03), які він зробив під час крайової етнографічної виставки в 1887 році. Виставка, яка помпезно відкрилась 7 липня 1887 р. була присвячена приїзду до Тернополя Рудольфа Габсбург-Лотаринзького, сина імператора Франца Йосифа І. На ній демонструвалися твори народних умільців з Поділля, Надбужжя, Гуцульщини і Подністров’я. Найбільші цінні свідчення про те, як готувалась виставка ми знаходимо у описах молодого Івана Франка, який приїхав до Тернополя як кореспондент «Газети Львовської».
Саме в Тернополі вперше в Україні виставляли пам’ятки просто неба: тоді у Старому парку стояли хати з Поділля, Надбужжя, Гуцульщини і Подністров’я. Фотограф Сількевич зробив тоді 50 фотографій, об’єднаних в тематичний альбом. У ньому зафіксовані етнографічні типи одягу із 37 повітів та 49 сіл, зокрема з віддалених сіл — Микуличина (Наддвірнянського повіту), Кропивника (Дрогобицького), Іспаса (Вижницького), Чесник (Рогатинського), Берлина (Бродівського), Підгірці (Золочівсьного), Серафинець (Городенківського), Куликова (Жовківського), Угнова та Піддубного (Равського), Сокаля та інших районів. Народний одяг представляли як старші господарі, так і молодиці з чоловіками, дівчата і хлопці, родини.
Альбом одягу А. Сількевича зберігається досі у двох примірниках у Львові (Етнографічний музей та бібліотека імені В. Стефаника). За посередництвом І. Франка третій примірник альбому придбав чеський етнограф Ф. Ржегорж і передав до Національного музею у Празі, де він зберігається до наших днів. 20 фоторепродукцій з альбома є у фондах Тернопільського краєзнавчого музею та 43 в архіві Польської академії наук у Кракові, куди їх подарували як свою колекцію та архів родина Лянцкоронських з Роздолу в 1929 році.
Повернемось до самої виставки, яка стала грандіозною для тих часів панорамою матеріального та духовного життя українців Східної Галичини – від слуцькийх поясів, кераміки до побутових дрібничок. Головними організаторами були Влодзімеж Дедушицький, Олександр Барвінський та Володислав і Тадеуш Федоровичі. Власне Володислав Федорович на власний кошт закупив для експозиції архітектурної частини виставки під відкритим небом дві селянські хати: гуцульську і подільську, з усім характерним внутрішнім спорядженням. На виставку було також організоване прибуття до сотні селян в традиційних народних строях з десятків сіл Галичини, Поділля, Гуцульщини. Звичайно, що однією з окрас виставки стала колекція місцевих килимів, слуцьких поясів, кераміки з колекції самого В. Федоровича, яку він протягом тривалого часу з великою майстерністю збирав. До слова скажемо, що позашлюбною дочкою В. Федоровича була Іванна-Кароліна Федорович-Малицька, талановита письменниця, літературознавець та мистецтвознавець.
Ідея такої виставки, була частиною підготовчого процесу для написання праці Kronprinzenwerk («Праця кронпринца») в серії «Австро-Угорська монархія в описах та зображеннях» («Österreich in Wort und Bild (Die Österreichisch-Ungarische Monarchie in Wort und Bild»). Як пише Франко «виставка, повинна ближче зацікавити його [кронпринца] Галичиною і відкрити польським та українським авторам і митцям шлях до співробітництва у виданні, яке таким чином стане символом об’єднання всіх національностей, поєднання при одній високій меті – праці кожної особи для розвитку і піднесення свого народу». «Die Österreichisch-Ungarische Monarchie» – багатотомне, (аж 24 томи) ілюстроване видання путівника- опису всіх провінцій Австро-Угорської імперії в енциклопедичному стилі німецькою та угорською мовами. Ця праця була опублікована в період 1886 – 1902 років. Окремий том присвячений Галичині (Відень, 1898). Кожна книга містить безліч фотографій пейзажів, пам’яток і особливостей області, змальовує мешканців регіону. Власне Кронпринц Рудольф був координатором цього проекту до своєї смерті в 1889 році. Проект відображав ліберальні переконання кронпринца, його віру в науку та прогрес. Задум Рудольфа полягав в неупередженому і справедливому зображенні життя всіх народів і різноманітних етнографічних груп, що населяли територію монархії. Власне фотографії мали би показати цю різноманітність з культурної точки зору.
На продовження проекту з фото висвітлення життя мешканців Галіції та Буковини, які були необхідні для ілюстрування цього видання, долучився ілюстратор та художник Зиґмунт (Сигізмунд) Айдукевич (1861-1917). У період 1898-1899 рр. він взяв безпосередню участь в ілюстрації ХІХ («Галіція») і ХХ («Буковина») томів 24-томного фундаментального видання. На збережених в австрійській бібліотеці оригінальних ескізах, написаних олією, зображені не лише люди регіону, а й сцени з життя регіонів, над ілюстрацією яких працював Айдукевич. У тому числі він зобразив і мешканців Сокальщини. Над 24- томним виданням загалом працювало більше 200 художників, які залишили у спадок 2 548 рисунків чорнилами, олією та олівцем.
Дякую за описи на фотографіях Роману Павлюку.
На фото вгорі: Зиґмунт (Сигізмунд) Айдукевич. Мешканці Угнова, Піддубного та Рави, 1898 рік. Олія на картоні. Національна Австрійська бібліотека. (опис зображених: 1, 5-7 Піддубне, 2-4 Угнів). Фрагмент.
Автор: к.і.н. Оксана Лобко.
