День таксиста


Водій таксі Микола Михайлович Напора, 1959 рік.

Міжнародний день таксиста щорічно відзначається 22-го березня. Саме в цей день, у 1907-му році на вулиці столиці Великобританії – Лондона, вийшли на обслуговування по індивідуальному перевезенню пасажирів перші автомобілі, обладнані спеціальними лічильниками, відомими нам зараз як таксометр, який був винайдений в 1891 році німецьким вченим В. Брюне. Саме завдяки цьому пристрою та введенню чітких тарифів послуги таксі стали користуватися попитом у Європі.

Кашкет таксиста.

Проте, згідно з наявними історичними матеріалами, перші таксі-колісниці існували ще в Стародавньому Римі. На осі колісниці було закріплений «таксометр», це був звичайний таз, у який після кожної стадії (приблизно 200 метрів) падав камінчик. Оплата проводилася за кількістю камінців, які опинялися в тазі в кінці поїздки. Як би там не було, таксі давно і міцно завоювало загальну повагу і визнання в широких масах населення по всій землі.

 

 

Таксометр.

Сьогодні ж, для зручності виклику ми користуємося засобами мобільного зв’язку. Та як це було, принаймні, у 1960-х роках? Водія таксі можна було впізнати за його епатажною кепкою, так і за маркою автомобіля, котрий виготовлявся на Горьковському автомобільному заводі — це ГАЗ-М20 “Побєда” та за її єдиним кольором кузова (світлий верх, сірий низ, сірий шаховий пояс по бортах кузова та опізнавальний світловий сигнал “вільний” зеленого кольору). Автомобілі “Побєда” почали застосовувати в таксомоторній службі з 1946 року. В Червонограді, поїздка в радянському таксі коштувала недорого: 10 копійок за посадку плюс тариф за кілометраж. В середньому поїздка по місту обходилась в 60-80 копійок.

Будівля бувшого таксомоторного парку АТП 31415, фото 2018 року.

В кожному автомобілі був лічильник, котрий з точністю до копійки фіксував ціну за проїзд. Після кожної поїздки таксист обнуляв цифри і вмикав його при посадці наступного пасажира. Обслуговуванням пасажирів таксі в м. Червонограді займалось автотранспортне підприємство АТП 13115, яке з 1977 року було перейменоване в АТП 31415. На території АТП праворуч входу в адмінбудівлю ще й досі знаходиться шестикутний бокс бувшого таксомоторного парку в два поверхи з гідропідіймачами.

 

Візитка таксі, 1998 рік.

В другій половині 1980-х років на фоні масштабних змін в економічному житті і розпаду Радянського Союзу, при введенні нових елементів ринкових відносин, в Червонограді стали з’являтись приваттаксі, та мине ще кілька років і настане “ера” радіоприваттаксі. Зокрема, в Червонограді вона розпочалася у 1998 році. Спочатку по місту були росповсюджені візитівки з словами «Виклик таксі за телефоном 3-05-19». Клієнт, з домашнього телефону замовляв диспетчерові радіоприваттаксі послугу, називаючи місце посадки та висадки. Далі, диспетчер передавав перевізникові дане замовлення за допомогою цивільного СВ (Сі-Бі) радіозв’язку по рації, працюючої на частоті 27,395 MHz. Таксист приймаючи по рації дане замовлення, вирушав на виклик.

Диспетчер приватного таксі. На фото автор – Іван Напора.

Першим диспетчером радіоприваттаксі у Червонограді був Іван Напора (автор публікації). Базова радіостанція була розміщена за адресою м.Червоноград, вул. Сокальська, 2; стоянка Приваттаксі — через дорогу перед залізничним пішоходним мостом. Така схема замовлень тривала аж до часу, коли вже мобільні телефони стали доступними широкому колу громадян.

 

 

 

 

 

На фото вгорі: АТП 31415, кінець 1970-х.

Автор: Іван Напора.

Матеріали: особистий архів автора – Івана Напори, Вікіпедія – вільна енциклопедія.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!