Кристинопіль чи Червоноград?


В Україні повним ходом іде декомунізація населених пунктів. Наше місто Червоноград у список міст які підлягають перейменуванню не внесено. Але розмови ведуться як на рівні місцевому так і в першу чергу на Всеукраїнському. Саме  жителі інших регіонів України пильно стежать (знаю по спілкуванні) що ж відбувається на Західній Україні, як галичани відносяться до перейменувань. Нам, жителям міста Червонограда, потрібно на загальнодержавному рівні озвучити свою позицію щодо цього питання.

Поки що мешканці нашого міста обговорюють питання перейменування чи залишення теперішньої назви. Ми любимо своє місто, пишаємося його досягненнями, переймаємося його проблемами. Нам тут добре жити. Святкуємо день міста і таке враження, що святкуємо Новий і Старий рік. Цього року було 65 років Червонограду. На наступний рік буде 325 років кому? Кристинополю-Червонограду?

Свідоцтво про народження Дарії Багнюк, видане в 1942 році в Кристинополі (з сімейного архіву Дарії Паєвської).

Історична назва міста із 1692 по 1951 роки – Кристинопіль. Усім добре відомо звідки походить ця назва – в честь коханої дружини засновника міста Фелікса- Казимира Потоцького – Кристини Потоцької з роду Любомирських. Але до слова, Кристинопіль як місто прославили українці! Прославили місто своєю діяльністю отці Василіани і саме у нашому Кристинопільському монастирі у 1890 році монаші обітниці складав майбутній митрополит Андрей Шептицький. Із 1894 року у місті діяло українське релігійне  згромадження – сестри-служебниці, відомі своєю жертовною діяльністю на благо потребуючих людей. У Кристинополі служили і співзасновниця згромадження сестра Йосафата Гордашевська  та сестра Тарсикія Мацьків (у 1944 році застрелена радянським воїном), які є занесені до лику блаженних  і напевно є небесними захисниками міста. Світ поклоняється українським святиням – чудотворній іконі Кристинопільської Божої Матері (18 ст.) та рукопису 12 ст. «Кристинопільський апостол». Серед поетів- укранців є і уродженець Кристинополя Василь Бобинський. А скільки безіменних українців  міста поклали у першій половині XX століття своє життя за волю і незалежність України? Місто і в давні часи також називався по різному –  офіційно  це був Кристинопіль, а українці вживали назву – Христинопіль. У 1935 році у Львові вийшла книга  відомого українського архітектора-історика Володимира Січинського «Христинопіль».

Видання “Шахтар Червонограда”, №134 (776) від 10 листопада 1976 року.

Що ж до другої, теперішньої назви міста – Червоноград? 10 листопада 1951 року був виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР про утворення Забузького району у складі Львівської області. На території Забузького району утворити Червоноградську міську раду з центром у місті Червоноград (Кристинопіль). Отже, нова назва міста – без пояснень була подана вже як факт. Я, думаю, що більша половина населення нашого міста – це люди які приїхали в Червоноград у 50-х роках і їх нащадки (в тому числі моя родина і я) і ми є живими свідками життя міста Червонограда на початках його становлення. Всі ми знали, що Червоноград  –  це молоде, шахтарське, соціалістичне, радянське місто. А у радянській державі червоний колір, це символічний колір – колір пролитої крові за державу Рад. Червоний колір – українською мовою, а російською – “красний”. Саме назва Красноград вживалася паралельно із  назвою Червоноград у 50-х роках і навіть на початку 60-х. Вживалася назва на офіційному рівні – документальному. У нашому музеї є копії документів тих часів. Так у свідоцтві про народження виданому у 1953 році Дарії Багнюк (запис російською мовою) написано, що вона народилася у 1942 році у Краснограді Забузького району Львівської області і місце реєстрації Красноград. Хоча тоді у 1942 році – це ще був Кристинопіль, тоді польська територія під німецькою окупацією.

Свідоцтво про народження Дарії Багнюк, видане в 1953 році в Краснограді (з сімейного архіву Дарії Паєвської).

Є у музеї і документи видані у 1952-1953-1954 роках на користування житлом. Одне і те саме житло, у документах, які написані російською мовою там місто Красноград, у документах написаних українською мовою – Червоноград. І навіть у профспілковому квитку, виданому у 1961 році, написано(запис російською мовою) що робітник працює на шахті №1 Красноградская.

Стосовно живих свідків. Я спитала свою маму в яке місто у 1958 році вона приїхала і була відповідь -Красноград. Я спитала своїх сусідів, яких сюди переселили у 1953 році в яке місто їх переселяли і була відповідь : «У Красноград. Це вже згодом ми перевчались казати Червоноград». Моя колега по роботі розказувала кумедний випадок, як її батько переслав у Красноград холодильник, і були великі митарства – спочатку він опинився у Краснограді Харківської області, а потім вже у Краснограді Львівської.

Генеральний план присадибної ділянки №143 по вулиці Залізнична.

Останнім часом є така версія, що Червоноград названо в честь Червенських міст на Червоній Русі. У нашій музейній бібліотеці є підшивки місцевих газет виданих у 50 – поч. 60-х роках XX ст. Це газети «Ленінським шляхом» та «Забузька правда» – орган Забузького райкому комуністичної партії України та районної ради депутатів трудящих Львівської області. Є  і  друковані видання радянського періоду про місто (вони є у всіх бібліотеках міста). Найдавніше – це історико-економічний нарис Олексія Ковальова «Червоноград» виданий у 1960 році. Ніде – ні у газетах , ні в книгах в тексті навіть не згадуються Червенські міста. Про Червенські міста не чули і школярі які ходили до червоноградських шкіл за часів СРСР. Інша справа, що тепер частина жителів міста інтерпретує назву Червоноград із Червенськими містами. Значить потрібно заявити на всю Україну що Червоноград у  незалежній Україні – це правонаступник слави наших  давніх пращурів, які жили на цих теренах. Саме у Червонограді відбулися перші шахтарські страйки у 1989 році. І саме Червоноград став першим містом у комуністичному СРСР, де в 1990 році зняли пам’ятник Леніну. Жителі міста Червонограда також є борцями за волю України.

Щоб прийняти певне рішення щодо перейменування аргументами повинні слугувати історичні факти та потрібно бути свідомими громадянами як міста так і держави.

Фото вгорі: Пам’ятник “Гімн праці” при в’їзді в Червоноград зі сторони Львова.

Автор: Галина Гриник

“Кристинопіль 1692-1951”, Червоноград, 2010 рік. “Новини прибужжя”, №53-54 від 07 липня 2016 року, “Вісник”, №27 від 14 липня 2016 року.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!