Якщо йдеться про Сокаль, навіть необізнані з історією місцеві мешканці насамперед згадають про те, що тут аж двічі бував Богдан Хмельницький, пам’ятник якому стоїть при в’їзді до міста. Більш обізнані назвуть роки «візитів» – 1648 та 1655 – і навіть розкажуть легенду про Сокальську чудотворну, яка осліпила гетьмана, що взявся було до штурму бернардинського монастиря. Утім, це лише легенда, підкріплена сфальшованими доказами ще в далекому XVIII столітті.
Пропонуємо до вашої уваги тексти переможців II літературного конкурсу імені Марії Урбанської в номінації “Спецвідзнака”. Публікуємо авторську дослідницьку статтю про українського піаніста Романа Савицького, уродженця Сокаля.
Серед сакральних споруд Сокаля є одна цілком незаслужено забута. Навіть більшість місцевих мешканців не знають, що скромна, занедбана споруда в міському парку при вулиці Сонячній, в якій донедавна містилася санепідемстанція, насправді є… понад двохсотлітнім храмом, що розташовувався при старій ринковій площі. Утім, про те, що територія парку колись була міським центром, теж мало кому відомо.
У рамках свого історично-туристичного проєкту “По той бік сьогодення” команда активної молоді “IMPROVEри” Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва встановила у центрі Сокаля туристичну стелу з інформацією про історичні об’єкти міста та вільним Wi-Fi доступом до Інтернет.
Санітарний катер проекту СК620 було споруджено у 1983 році на судноверфі «Вісла» у Гданську, Польща. Того ж року введений до складу Чорноморського флоту СРСР як пасажирський катер.
У Сокалі, по вулиці Міцкевича, знаходиться будівля Австрійської ощадної каси, у якій зараз розміщується держказначейство. На фоні багатого рельєфного оздоблення фасаду привертає увагу композиція з гілок лаврового дерева, на якій розміщений герб Галичини та Володимирії.
Герб Королівства Галичини та Володимирії 1782 року.
Після першого поділу Польщі в 1772 році Галичина була включена саме в австрійську частину імперії, не зважаючи на давні претензії угорських королів на володіння Галичиною. Тоді ж три золоті корони в синьому полі стали крайовим гербом Галичини. Цей герб використовувався спільно з гербом Володимирії: у синьому полі дві шаховані червоним і сріблом балки.
1773 року на жетонах в честь приєднання Галичини і Володимирії було зображено новий герб провінції, що об’єднував герби Галичини (у синьому полі три золоті корони, 2:1), Володимирії (у синьому полі дві шаховані червоним і сріблом балки) і Заторського князівства (у срібному полі червоний орел). Поверх усього розміщувався щиток з австрійським гербом (у червоному полі срібна балка).
1775 року герб Краківського герцогства поступився місцем срібному орлу в синьому полі герба Заторського князівства. 1782 року до герба додалося нове поле з гербом Освенцимського князівства (у синьому полі срібний орел).
У 1804 році герб королівства Галичина став таким: синій щит перетятий червоною балкою, вгорі чорна галка зі складеними крильми, знизу — три золоті корони 2:1. Цей герб використовувався спільно з гербом Володимирії: у синьому полі дві шаховані червоним і сріблом балки.
Будівля Держказначейства у Сокалі. 2019 р. Ю.Гринів.
На фото вгорі: герб Галичини та Володимирії на фасаді Держказначейства у Сокалі. Фото: Враження від подорожей, 2016 р.
Ще в дитинстві, коли виховувалася у своєї тітки княжни, її чоловік тримав двох священників закону Societatis у себе в палаці. Кристина просила свого чоловіка, щоб хоч одна особа з того закону була в їхньому замку. Хотіла в Сокалі і у Підгайцях побудувати для цього закону костел і колегіум, але смерть перервала ці наміри.
Кристина до святих реліквій, відносилася з пошаною. Надіслану отцем Інокентієм ХІ, велику освячену свічку мала за найвеличніший скарб. Свічка та була її провісником аж до смерті. Часто запалювала її під час блискавки, а перед самою смертю вона вже догорала, якби давала знати, що коли свічка, послана Папою Римським згасне – вона теж має згаснути.
8 вересня 1724 року львівським архієпископом Яном Скарбеком, єпископом холмським Яном Шанявським і єпископом Йосифом Левицьким був коронований коронами Папи Римського Бенедикта XIII образ Сокальської Матері Божої. Ікона стала четвертим коронованим образом на території Речі Посполитої після Ченстоховської, Троцької та Коденської ікон.
Фрагмент польської карти 1936 року з зазначенням імовірного місця розташування дорожнього вказівника у селі Забужжя часів німецької окупації 1939-1944 рр.
Дорожний вказівник у с.Забужжя (тепер Сокальського району). Стояв тут у період німецької окупації цих територій Третім рейхом (Генерал-губернаторство). 1939-1944 рр.
Знак АF – “Achtung! Fernverkehr” (рух на великі відстані, міжміський трафік). Такі вказівники ставилися на вузлових дорогах, перехрестях, що безпосередньо скеровували на великі відстані. В сучасному розумінні – “виїзд на магістраль”. (Кольори на фото вгорі штучні).
